Козицький Владислав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Козицький Владислав

КОЗИ́ЦЬКИЙ Владислав (29. 10. 1879, с. Яківка, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл. – 12. 01. 1936, Львів) – історик мистецтва, критик, драматург. Чл. Польс. філос. т-ва (1908), Наук. т-ва у Львові. Вивчав юриспруденцію та філософію на філос. ф-ті Львів. ун-ту. 1905 захистив доктор. дис., 1922 габілітувався на основі дисертац. роботи «Michał Anioł» (Lwów; Warszawa, 1908). Від 1898 – службовець галиц. намісництва, від 1912 – чл. Ради консерваторів (охоронців старовини) Сх. Галичини. Редагував часопис «Sprawozdania Grona Konserwatorów Galicji Wschodniej». Від 1922 працював у Львів. ун-ті: 1926–33 – зав. каф. історії мист-ва нового часу, 1933–34 – приват-доц. Автор низки публікацій з проблем мист-ва доби ренесансу та бароко, зх.-європ. та польс. малярства 19–20 ст.; цікавився відомими мист. особистостями, досліджував психол. проблеми їх творчості, питання нац. характеру мист-ва. Публікував науково-популярні статті та рецензії у львів. часописах «Sztuki Piękne», «Wiadomości Artystyczne», «Kwartalnik Historyczny», г. «Slowo Polskie». Серед творів – роман «Ziemia» (1925), п’єси «Wolne duchy» (1911), «Euforion» (1919), «Święto kos» (1928).

Пр.: Leonardo da Vinci. 1908; W gaju Akademosa: poezye i szkice krytyczne. 1912; Henryk Rodakowski. 1927; Władysław Jarocki. 1928 (усі – Варшава; Львів).

А. М. Козицький

Стаття оновлена: 2013