Кудринці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кудринці

КУ́ДРИНЦІ – село Борщівського району Тернопільської області. Кудринец. сільс. раді підпорядк. с. Ми­хайлівка. Знаходиться на правому березі р. Збруч (притока Дністра; на лівому – однойм. село Завал. сільс. ради Ка­м’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.; обидва села раніше тривалий час були одним насел. пунктом), за 150 км від обл. центру, за 40 км від райцентру та за 9 км від залізнич. ст. Іване-Пусте. Пл. 3,87 км2. Насел. 1582 особи (2001), переважно українці. Побл. села виявлено археол. пам’ятки трипіл. культури, доби бронзи, знайдено рим. монети, є залишки Траянових валів. К. вперше згадуються в писем. джерелах кін. 15 ст. 1518 вони отримали міські права. На той час входили до Кам’янец. пов. Поділ. воєводства королівства Польсько­го. Оскільки поселення лежало неподалік від молд. кордону, на Волос. шляху у 16–17 ст. воно зазнавало частих нападів татар. 1615 власник К. шляхтич Гербурт на правому березі Збруча на плато високої крутої г. Стрілка збудував з пісковику у формі неправил. чотирикутника замок, з трьох боків оточений гірським рельєфом: найбільш неприступним був на Сх., де його надійно захищали обривистий схил гори та річка біля її підніжжя. Пн. бік замку, звернений до плоскогір’я (осн. вузол оборони), захищали штуч. рів, вал і дві башти, одна з яких надворотня (всього замок мав 3 башти). Башти були максимально пристосовані для ведення фрон­тал. і фланг. вогню. У пд. стіні у ви­гляді ароч. отвору знаходився другий вхід, який використовували для несподіваних нападів на ворога. Влітку 1648 під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького польс. гарнізон покинув замок без бою. У К. перебував козац. загін під кер-вом М. Кривоноса. Замок двічі здобували турки – 1672 і 1694. На поч. 18 ст. шляхтичі Гуменецькі перетворили його на свою резиденцію. Тоді відремонтовано мури та вежі, а до сх. стіни прибудовано житл. будинок із 6-ти кімнат. Пізніше К. володіли магнати Казьобродські. Від них м-ко отримало родин. герб. Нові власники наповнили замок цінними творами мист-ва, зокрема й родин. портретами, старовин. меблями. Деякі експонати кудринец. колекції нині зберігаються у Терноп. обл. краєзнав. музеї. У 19 ст. замок почав занепадати. Донині збереглися пд., зх. і пн. стіни, частина об’єму пд. п’я­тигран. башти на висоту трьох ярусів, пн.-зх. шестигранна три­ярусна башта, частина надворот. башти. Підзем. хід, що починався у пд. п’ятигран. башті, засипаний камінням і землею. Найбільша довж. замку всередині 70 м, шир. – 25 м. Товщина стін 1,5 м. Після поділів Польщі правобережна частина К. відійшла до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина), лівобережна – до Рос. імперії. У міжвоєнні роки 20 ст. по Збручу проходив кордон між Польщею та СРСР. Тоді ж діяли осередки «Просвіти», «Рідної школи» та ін. укр. т-в. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. 1961 відкрито Кудринец. ГЕС. На поч. 1970-х рр. мешкало бл. 1,9 тис. осіб. Нині у К. – заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельд­­шер.-акушер. пункт. Функціонує церква Воздвиження Чесного Хреста. Встановлено пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя Т. Шевченка, пам’ят. хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Бор­цям за волю України.

В. І. Чорний

Стаття оновлена: 2014