Коваленко Гаїна Симонівна

КОВАЛЕ́НКО Гаїна Симонівна (01(14). 11. 1905, Київ — 26. 04. 1989, там само) — пере­кладачка, письмен­ниця. Дружина М. Бажана (1926–38). Член СПУ (1942). У Києві закін. реал. училище, навч. у Муз.-драм. ін­ституті (1921–24). Працювала актрисою київ. театру «Березіль» (1922–24); на цукр. заводі (с. Синява, нині Рокитнян. р-ну Київ. обл., 1924–26), де керувала драм. гуртком; згодом — актрисою Київ. 2-го робітн. пере­сув. театру (1927–28); від 1936 — на Київ. студії худож. фільмів: літ. ред., пере­кладачка, 1938–49 — ред. сценар. від­ділу. Видала 1926–29 кілька казок для дітей. Пере­клала українською мовою для дубляжу бл. 100 худож. фільмів, зокрема «Том Сойєр» (1937, реж. Л. Френкель, Г. Затворницький), «Винищувачі» (1939, реж. Е. Пенцлін), «Макар Нечай» (1940, реж. В. Шмідтгоф), «Бог­дан Хмельницький» (1941, реж. І. Савченко), «Небо Москви» (1944, реж. Ю. Райзман), «Іван Грозний» (реж. С. Ейзенштейн), «Не­скорені» (реж. М. Донський; обидва — 1945); а також деякі літ. твори: з латис. — «І під кригою річка тече…» М. Бірзе (К., 1978; у спів­авт. з Г. Коваль), «Земля зелена» А. Упіта (К., 1971); з япон. — роман Т. Ісікави «Очерет під вітром» («Всесвіт», 1960, № 1; у спів­авт. з І. Львовою); із груз. — поему С. Чиковані «Пісня про Давида Ґурамішвілі» (у спів­авт. з М. Бажаном), окремі твори Г. Леонідзе, А. Церетелі; а також із рос. (В. Маяковського, М. Тихонова), польс. А. Міцкевича («День перед петербурзькою повід­дю 1824», «Втеча»; обидва — 1955), Ю. Словацького («В альбом Софії Бобрової», 1952; 1959; «Заспокоє­н­ня» (1969), І. Краско («Тополі», «Мжить і мжить», «Шахтарі»; усі — 1962); узбец. (Айбека), перс. (Нізамі Гянджеві), казах. (Джамбула Джабаєва) та ін. мов.

Завантажити статтю