КОВАЛЕ́НКО Іван Юхимович (13. 01. 1919, за паспортом — 30. 12. 1918, с. Лецьки, нині Пере­яслав-Хмельницького р-ну Київської обл. — 18. 07. 2001, м. Боярка Києво-Святошинського р-ну Київської обл.) — поет. Батько О. КоваленкаЗакінчив екс­терном факультет романо-германської філології Київського університету (1951). Учителював у Чернігові та Боярці, викладав іноземні мови, разом із дружиною проводив культурно-просвітницьку та педагогічну роботу. 1955 звільнений з роботи за неповагу до місцевої організації КПУ. Працював у вечірній школі робітничої молоді, де 1966 організував літературний вечір за участі Є. Сверстюка, В. Стуса, Н. Світличної. Від 1961 пере­бував під неофіційним на­глядом КДБ. У 1960-х роках написав багато віршів національно-патріотичного спрямува­н­ня, деякі з них опубліковано у газеті «Нове життя» (м. Пряшів, нині Словач­чина). Перед­руковував і роз­по­всюджував самвидав. 13 січня 1972 заарештований за звинуваче­н­ням у антирадянській агітації та пропаганді. Від­мовився писати покаян­ного листа. Засуджений до 5-ти років таборів. Покара­н­ня від­бував у Пермській області (РФ). Звільнений 1977, реабілітований 1991. Автор збірок «Недокошений луг» (1995), «Джерело» (1999), «Перлини» (2006), «Учитель» (2009), «Порив до небес» (2012; усі — Київ). Поетичний доробок К. вирізняється широтою тематики, образністю, багатством тропів, неологізмами. Дотримувався класичних форм віршува­н­ня, використовував форми сонета та верлібру. Його ліричні вірші вишукані, мелодійні, із глибоким філософським змістом; громадянські поезії — пристрасні, викривальні, сповнені любові до України та болю за її закатованих синів. У Боярці на будинку поета встановлено меморіальну дошку, його іменем на­звано вулицю, при загальноосвітній школі № 1 створено кімнату-музей К., 2012 засновано щорічний Молодіжний мистецький фестиваль імені К.