Кудрицький Євген Михайлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Кудрицький Євген Михайлович


Кудрицький Євген Михайлович

КУДРИ́ЦЬКИЙ Євген Михайлович (18. 02(02. 03). 1894, м-ко Коростишів Київ. губ., нині місто Житомир. обл. – 15. 01. 1976, Житомир) – мовознавець, пере­кладач. Син Михайла, брат Пав­ла Кудрицьких. Закін. 2-у Житомир. г-зію (1912), істор.-філол. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві (1917), водночас 1916–17 – слу­хач пед. курсів Київ. навч. округу для підготовки вчителів лат. мови. 1918–31 учителював у Житомирі; водночас 1923–24 – літ. ред. г. «Радянська Волинь». 1931–33 – у Запоріз. пед. ін-ті: від 1932 – зав. каф. мовознавства; 1933–47 (з перервами) – у Полтав. пед. ін-ті: від 1944 – зав. каф. укр. мовознавства. 2 трав­ня 1938 заарешт., 5 лютого 1939 засудж. до 10-ти р. позбав­лення волі. 1940 звільнений і реа­біліт. Від 1947 (з перервою) – зав. кабінету укр. і рос. мови і літ-ри Житомир. ін-ту удосконалення кваліфікації вчителів. 1962–76 пра­цював у Житомир. пед. ін-ті. Наук. дослідження: істор. мовознав­ство, мова укр. худож. літ-ри 18–19 ст. Переклав з лат. укр. мо­вою і підготував до друку па­м’ят­ку староукр. мови «Грам­ма­тыку словенскую» (К., 1970) І. Уже­вича.

Пр.: До питання про ідейний зміст поезії Т. Г. Шевченка «Світе ясний! Світе тихий!» (Лінгвостилістичний етюд на історико-літературну тему) // Зб. пр. 8-ї Шевченків. конф. К., 1960; Латинська мова в поетичній спадщині Г. С. Сковороди // З історії укр. і ін. слов’ян. мов. К., 1965; Іван Ужевич – український гра­матист ХVІІ ст. і його праця // Мовознав­ство. 1970. № 1.

Літ.: Жовтобрюх М. А. Євген Михайлович Кудрицький (1894–1976) // Мовознавство. 1976. № 2; Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды: Библиогр. слов. Т. 2. Минск, 1977; Білобро­вець В. Євген Михайлович Кудрицький – педагог, мовознавець, перекладач // Во­линь–Житомирщина: Істор.-філол. зб. з регіон. проблем. Ж., 2000. Вип. 5.

Статтю оновлено: 2014