Кудрицький Євген Михайлович
КУДРИ́ЦЬКИЙ Євген Михайлович (18. 02(02. 03). 1894, містечко Коростишів Київ. губ., нині місто Житомир. обл. — 15. 01. 1976, Житомир) — мовознавець, перекладач. Син Михайла, брат Павла Кудрицьких. Закін. 2-у Житомир. гімназію (1912), істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1917), водночас 1916–17 — слухач пед. курсів Київ. навч. округу для підготовки вчителів лат. мови. 1918–31 учителював у Житомирі; водночас 1923–24 — літ. ред. г. «Радянська Волинь». 1931–33 — у Запоріз. пед. інституті: від 1932 — завідувач кафедри мовознавства; 1933–47 (з перервами) — у Полтав. пед. інституті: від 1944 — завідувач кафедри укр. мовознавства. 2 травня 1938 заарешт., 5 лютого 1939 засудж. до 10-ти р. позбавлення волі. 1940 звільнений і реабіліт. Від 1947 (з перервою) — зав. кабінету укр. і російської мови і літ-ри Житомир. інституту удосконалення кваліфікації вчителів. 1962–76 працював у Житомир. пед. інституті. Наукові дослідження: істор. мовознавство, мова укр. худож. літ-ри 18–19 ст. Переклав з лат. укр. мовою і підготував до друку памʼятку староукраїнської мови «Грамматыку словенскую» (К., 1970) І. Ужевича.
Додаткові відомості
- Основні праці
- До питання про ідейний зміст поезії Т. Г. Шевченка «Світе ясний! Світе тихий!» (Лінгвостилістичний етюд на історико-літературну тему) // Зб. пр. 8-ї Шевченків. конф. К., 1960; Латинська мова в поетичній спадщині Г. С. Сковороди // З історії укр. і ін. слов’ян. мов. К., 1965; Іван Ужевич — український граматист ХVІІ ст. і його праця // Мовознавство. 1970. № 1.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
