Котко Дмитро Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Котко Дмитро Васильович

КОТКО́ Дмитро Васильович (04(17). 01. 1892, с. Балки, нині Василів. р-ну Запоріз. обл. – 18. 11. 1982, Львів) – хоровий диригент, композитор, художник. Закін. Ардон. духовно-місіо­нер. семінарію (нині Пн. Осетія, РФ, 1913). Під час перебування на військ. службі навч. диригуванню в муз. школі Гнесіних (Мос­ква, 1916–17). Від 1918 служив в арміях УНР та Директорії, де ди­ригував військ. духовими оркестрами. 1919 потрапив до польс. полону. У таборі для військовополонених у м. Ланцут (Польща) організував хор. гурток, що став основою Укр. хору, який 1922 розпочав офіц. гастролі у Зх. Польщі, а 1924 одержав дозвіл на концертування по всій тер. тодіш. Польщі, зокрема Галичині, Волині, Холмщині, згодом у Німеччині та Франції. 1930–36 викладав у Львів. духов. семінарії та укр. жін. г-зії, де також ке­рував укр. студент. хорами. 1936 організував чол. хор «Трем­біта», до репертуару якого входили нар. пісні, твори укр. і зару­біж. композиторів, а також об­роб­лені К. нар. пісні. 1939 на базі хору заснував Держ. мандрівну капе­лу «Трембіта» (мішаний склад). Під час 2-ї світ. вій­ни капелу евакуйовано до Алма-Ати (нині Алмати) і розформовано. Частина складу капели увійшла до організов. К. при Чимкент. філар­монії (Казахстан) Львів. укр. ансамблю пісні й танцю, що діяв до кінця вій­ни. 1945 К. запросили відновити Гуцул. ансамбль пісні і танцю в Станіславі (нині Івано-Франківськ). 1951 заарешт., за звинуваченням в антирад. пропаганді і неблагонадійності засудж. до 10-ти р. позбавлення волі. Після звільнення з ув’язнен­ня мешкав у Львові, де 1959–74 керував капелою бандуристів «Карпати» при Укр. т-ві сліпих. Створив пейзажі: «Три лелеки» (1958), «Гірська річка» (1960), «Чо­вен» (1963).

Літ.: Барвінський В. Наддніпрянський хор Дмитра Котка // Діло. 1925, 29 берез.; Людкевич С. Хор Котка // Укр. рада. 1925, 3 трав.; Паздрій В. Сіяч всеукраїнського єднання // Дзвін. 1993. № 7–9; Стельмащук С. Дмитро Котко та його хори: Ст., рец., спогади, док. Дрогобич, 2000; Вардзарук Л. Маестро Котко // Дорога до безсмертя. Ів.-Ф., 2004.

Л. Д. Вардзарук

Статтю оновлено: 2014