КОВАЛЕ́НКО Олександр Михайлович (27. 07(08. 08). 1875, м. Ромни Полтав. губ., нині Сум. обл. — 17. 10. 1963, м. Женева, Швейцарія) — громадсько-політичний діяч, дипломат, педагог. Один із засн. РУПу (1900). Закін. Харків. технол. ін­ститут (1903). Від­тоді служив на Чорномор. флоті. 1905 брав участь у пов­стан­ні на броненосці «Потьомкін». Потім пере­бував на еміграції у Франції та Швейцарії. Викладав математику та фізику у серед. школі у Парижі, 1915–16 редагував двотижневик «LʼUkraine» (м. Лозан­на, Швейцарія). 1917 повернувся в Україну, очолював департамент мор. освіти Міністерства мор. справ, 1919–22 був дипломатом УНР (консулом у Женеві, потім — у Парижі; восени 1920 — секр. делегації УНР на асамблеї Ліги Націй у Женеві). Від 1922 — у Чехо-Словач­чині: викладав механіку, геометрію, опір матеріалів в Укр. госп. академії та тех.-госп. ін­ституті у Подєбрадах; був секр. дипломат. делегації Держ. центру УНР на еміграції. Після 2-ї світової війни жив і працював у Мюнхені (Німеч­чина) та Женеві. Автор під­ручників з математики та механіки, а також спогадів про рев. і нац.-визв. рухи в Україні (зокрема «З минулого», Подєбради, 1939).