Климчук Володимир Никифорович

КЛИМЧУ́К Володимир Никифорович (23. 12. 1939, с. Роз­дольне Примор. краю, РФ) — літературо­знавець, громадсько-політичний діяч. Кандидат філологічних наук (1980). Закін. Київський університет (1965). Працював у Політвидаві України, видавництві «Мистецтво»; 1970–2000 — науковий спів­робітник Ін­ституту літ-ри НАНУ (усі — Київ). Засн. та голова Ліберал.-демократ. партії України (1990–97). Член громад.-політ. організації «Нова Україна» (1992–97). Автор кн. «Про­блематика і поетика творчості Е. Станева» (1983), «Творчество Павела Вежинова. Концепция человека, художествен­ное своеобразие» (1991; обидві — Київ), зб. статей «З по­гляду ліберала» (Х., 2006), низки статей про роз­виток болгар. літ-ри різних істор. етапів. Спів­автор роз­ділів до першого тому «Української літератури в загальнословʼянському і європейському літературному контекс­ті» (К., 1987, у 5 т.). Увів дефініції «неоапокриф» та «неоязичництво», поширюючи їх на твори Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, Лесі Українки, М. Коцюбинського. Про­блемі культур. взаємин присвяч. публікації «Шевченко і болгарська література» («Шевченко і світ», К., 1989), «Споконвіку було слово… Нова метафізика у словʼян» («Сучасність», 1999, № 12). Досліджував літературу 20 ст., де звучав протест проти тоталітаризму. Одна із провід. тем К. — тоталітарні та пост­тоталітарні політ. технології. Його політ. аналітика тяжіє до форм філос. есе­їстики. Написав теор. роз­відку «Естетика тоталітаризму» («Сучасність», 2001, № 4), її продовже­н­ня — «Помста духу» («Філософська думка», 2012, № 5). Ідеї та про­блеми кон­ституціоналізму виклав у роз­відці «Екс­цеси українського кон­ституціоналізму» («Сучасність», 2008, № 12).

Завантажити статтю