Клин Віктор Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Клин Віктор Львович

КЛИН Віктор Львович (05. 11. 1936, Дніпропетровськ – 13. 03. 2006, Київ) – піаніст, композитор, музикознавець, педагог. Д-р мистецтвознавства (1982), проф. (1983). Засл. діяч мист-в УРСР (1990). Чл. НСКУ (1973). Закін. Саратов. консерваторію (РФ, 960; викл. О. Сатановський) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1964). Відтоді – зав. муз. частини Хореогр. уч-ща, викл. Пед. ін-ту; 1966–79 – н. с. ІМФЕ АН УРСР; 1979–2003 – зав. каф. фортепіано Ун-ту культури і мист-в (усі – Київ); 2003–06 – зав. каф. музики Переяслав-Хмельн. пед. ун-ту (Київ. обл.). Для К.-композитора характерні самобутня муз. мова, цікаві рішення форм, знахідки у ладово-гармоній. мисленні, тонке розуміння фактурно-колорист. можливостей інструменту. Виконав. майстерність позначена бездоганністю піаніст. техніки, індивід. манерою творення образів, досконалістю форм інтерпретації, багатством тембрал.-звук. палітри. Уклав зб. «Д. Бортнянський. Дві сонати» (1972), «Варіації українських композиторів» (1973, вип. 1; 1974, вип. 2), «Романси українських композиторів» (1974), «Автографи радянських композиторів» (1975), «Токата XVI–XX ст.» (у 4 т., 1975–79), «В музыкальных ритмах» (1987; усі – Київ).

Пр.: Л. Ревуцький – композитор-піаніст. 1972; Українська радянська фортепіанна музика. 1980; О музыке: Сб. ст. 1985; Етюди В. Косенка // Віктор Степанович Косенко: погляд з 90-х рр. 1997; Музично-теоретичні студії М. Вериківського // Михайло Іванович Вериківський. 1997 (усі – Київ).

Тв.: для симф. оркестру – Симф. (1960); для фортепіано – «Естампи» (1958–62), 5 сонат (1962–86), фантазія «Бокараші» (1968), Варіації (1976), «Дванадцять гравюр» (1985), цикл «Фольклорні писанки» (для 2-х виконавців, 1991–2004); транскрипції творів С. Рахманінова, Б. Сметани, Ю. Мейтуса, А. Штогаренка; п’єси для дітей; «Пісня флорентійська» (сл. Лесі Українки), диптих «Кохання» (сл. І. Драча); хори, пісні.

Літ.: Власова Н. Фортепіанна творчість В. Клина // Гуманітар. вісн. Переяслав-Хмельн. пед. ун-ту. 2004. Ч. 1.

Н. І. Власова

Стаття оновлена: 2013