Клоков Михайло Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Клоков Михайло Васильович

КЛО́КОВ Михайло Васильович (псевд. – Доленго Михайло; 31. 07(12. 08). 1896, м. Лебедин, нині Сум. обл. – 05. 10. 1981, Київ) – ботанік, поет, літературознавець. Батько В’ячеслава, дід Оксани Клокових. Д-р біол. н. (1948), проф. (1935). Чл. СПУ (1934). Засл. діяч н. УРСР. Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1969). Сталін. премія (1952). Держ. нагороди СРСР. Закін. Харків. ун-т (1922). Працював 1926–30 у Харків. ІНО; 1930–41 – зав. сектору квітк. рослин НДІ ботаніки та водночас 1939–41 – проф. каф. систематики вищих рослин Харків. ун-ту. 1937 заарешт. 1942–44 – зав. каф. ботаніки Об’єднаного укр. ун-ту в м. Кзил-Орда (Казахстан); від 1944 – ст. н. с. Ін-ту ботаніки АН УРСР (Київ). Засн. фітоейдології – науки про біол. окремності (геогр. раси). Досліджував закономірності біол. диференціації у природі, теор. аспекти фітотаксономії, осн. етапи істор. розвитку флори Сх. Європи, питання ендемізму флори України. Описав 547 нових для науки видів рослин. Співавтор і наук. ред. окремих томів 12-том. вид. «Флора УРСР» (1936–65), «Короткого визначника вищих рослин УРСР» (1948; обидва – Київ) і «Визначника рослин УРСР» (К.; Х., 1950), для яких опрацював 187 родів і понад 1100 видів рослин. Його ім’ям названо види Taraxacum klokovii Litvinenko, Cerasus klokovii Sobko, Chaenorrhinum klokovii Kotov, Betula klokovii Zаverucha, Euphorbia klokovii Dubovik та ін. Літ. діяльність розпочав 1915. Належав до літ. орг-цій «Арена» та ВУСПП (1927–34). Інтелектуал. ліриці К. властиві алегоричність образів і складність поет. мови. Від 1922 виступав також як літ. критик. Автор літ.-критич. праць «Критичні етюди» (1924) та «Творчість Володимира Сосюри» (1931; обидві – Харків).

Пр.: Основні етапи розвитку рівнинної флори європейської частини СРСР. Л., 1963; Расоутворення в роді чебреців – Thymus L. на території Радянського Союзу. К., 1973; Рід реп’яшок в аспекті загальної теорії біологічної диференціації. К., 1978; Псамофільні флористичні комплекси та території УРСР. К., 1981.

Тв.: Блакитна жалоба: Зб. перша. Х., 1920; Об’єктивна лірика. Схеми і діягнози. Х., 1922; Litterae. Моє письмо: Зб. третя. Х., 1923; Вибрані поезії (1918–1926). Х., 1927; Узмінь: Зб. поезій четверта (1924–26). К., 1928; Зросло на камені: Зб. поезій. Х., 1929; Під гарячим небом: Поезії. К.; Х., 1937; Цілюще зілля: Лірика (1942–44). К., 1945; Роздуми: Поезії. К., 1961; Зелене і червоне: Поезії. К., 1971; Сім кольорів надії. К., 1980; Поезії. К., 1988; рос. перекл. – Взросло на камне. Москва, 1964.

Літ.: Громова В. Зелене й червоне – кольори поезії // Вітчизна. 1972. № 3; Доброчаєва Д. М., Дубовик О. М., Заверуха Б. В. Наукова спадщина М. В. Клокова та її значення для розвитку ботанічної науки // УБОЖ. 1986. № 5; Мосякін С. Л. Вид і видоутворення у рослин: фітоейдологічні погляди М. В. Клокова і сучасність. К., 2007.

Л. І. Крицька

Стаття оновлена: 2013