КУДРЯ́ВЦЕВ Іван Васильович (07. 07. 1921, с. Лудоні, нині Ленінгр. обл. — 27. 02. 1975, Київ) — фахівець у га­лузі радіолокації і радіоел­ек­троніки. Кандидат технічних наук (1967). Держ. премії СРСР (1967) і УРСР (1972) у галузі н. і т. Учасник рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Держ. та бо­­йові нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. військ.-повітр. ака­демію (ни­ні С.-Пе­тербург, 1945). Від­то­ді працював на обо­рон. під­приємствах; 1949–58 — нач. і гол. кон­структор Особл. КБ № 373 (м. Омськ, РФ); 1958–60 — нач. Держ. со­юз. ДКБ № 483 (Київ), на базі яко­го за без­посеред. участі К. створ. НДІ «Квант»: дир. (1960–75). Гол. кон­­структор низки складних радіоло­кац. систем для кораблів, під­вод. човнів і аві­ації ВМФ СРСР, зокрема радіолокац. системи для протикорабел. роз­відув.-удар. комплексу, що забезпечувала загоризонтне націлюва­н­ня ракет. зброї. Під його керівництвом в Ін­ституті створ. першу в СРСР спеціалізов. корабел. ЕОМ (базова мор. обчислюв. машина, широко за­стосовувалася у радіо­електрон. системах ВМФ, виготовле­но понад 2 тис. од.), а також роз­­горнуто роботи із впровадже­н­ня новіт. досягнень військ. техніки і технологій у роз­роблен­ня цивіл. приладобудува­н­ня (зраз­ки мед. техніки, які донині використовують в онкології, урології, отоларингології та хірургії, системи автоматизації навігації та судноводі­н­ня тощо).