КЛОЧУРА́К Степан Степанович (27. 02. 1895, с. Чорна Тиса, нині Рахів. р-ну Закарп. обл. — 08. 02. 1980, Прага) — громадсько-політичний діяч, журналіст. Закін. Сіґет. гімназію (1914, нині м. Сіґету-Мармацієй, Румунія), студіював у Сіґет. юрид. академії, Братислав. університеті ім. Я.-А. Коменського та Ужгород. угор. гімназії. Учасник 1-ї світової війни. Організував Гуцул. респ. в Ясіні (1918–19) й очолив протиугор. пов­ста­н­ня. Спів­працював із ЗУНР, об­стоюючи ідею обʼ­єд­на­н­ня Закарп. України з Україною. Після входже­н­ня Закарпа­т­тя до складу Чехо-Словач­чини брав участь у громад.-політ. житті краю, зокрема був одним із спів­засн. т-в «Просвіта» та «Надія» в Ужгороді, під­тримував «Пласт» і спорт. організації «Русь» та «Січ», а також ідею багатопарт. держ. системи. Один із засн. і чл. с.-д. партії Під­карп. України (до 1926) та кер. (1934–38) укр. фракції Аграр. партії, редагував їхні часописи: «Народ» (1920–21) і «Вперед» (1921–26), «Земля і Воля», «Свобода», календар «Земля і Воля» (усі — 1934–38). На­прикінці 1938 був радником та секр. уряду А. Волошина, а після проголоше­н­ня незалежності Карпатської України — депутатом сейму та міні­стром господарства і оборони Карпат. України. Член Укр. нац. обʼ­єд­на­н­ня (від 1939). Від березня 1939 — у Празі. 1945–56 пере­бував у рад. концтаборах. 1957 повернувся до Праги. Автор низки статей в укр. часописах, а також кн. спогадів «До волі (Спомини)» (Нью-Йорк, 1978; Уж., 2009).