Котков Ернест Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Котков Ернест Іванович

КОТКО́В Ернест Іванович (03. 03. 1931, Київ – 06. 10. 2012, там само) – ху­дожник-монумента­ліст, живо­пи­сець і графік. Син І. Коткова. Ла­уреат всесоюз. виставок і кон­кур­сів плаката. Чл. НСХУ (1958). Закін. Київ. худож. ін-т (1955; викл. В. Касіян, Ф. Самусєв). Працював 1978–91 на Київ. комбінаті монум.-декор. мист-ва. На твор. роботі. Учасник всесоюз. (від 1950), респ. (від 1954), міжнар. (від 1960) мист. виставок. Персон. – у Києві (1958, 1970, 1973, 1992, 2002, 2004, 2008). Створював просторові монум. композиції, поєднуючи рельєфи з мозаїкою чи розписом, а також мозаїчні панно, вітражі, графічні портрети, плакати. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Київ. музеї сучас. мист-ва.

Тв.: монум.-декор. оформлення – Київ. річк. вокзалу (1961), аеропорту «Бориспіль» (1965), станцій київ. метро­політену «Либідська» (1984) і «Гідропарк» (1998); мозаїки – панно у Палаці культури Дніпродзержин. хім. комбіна­ту (Дніпроп. обл., 1968–70) та «Місто сонця» (1972, Київ. з-д ЗБК-1), рельєф «Інопланетянин» (Суми, 1983); компози­ція «Метеор» (Дніпропетровськ, 1984); стела «Пам’яті загиблих чорнобильців» (Київ, 1988); графіка – «Гуцул» (1965), «Прожектори» (1966), «Фортеця “Горішок”» (1970); живопис – «Бабуся та онук» (1965), «Весна» (1968), «Пейзаж» (1969), «Автопортрет», «Балет» (обидва – 1990), «Одруження», «Викрадення коханої» (обидва – 1991), «Любовні ігрощі» (1994), «Іконостас», «Христос» (обидва – 1996), «Сім’я» (2007), «Три грації», «Райський сад» (обидва – 2008), «Ангел-охоронець» (2009), «Зародження життя» (2010), «На березі Чорного моря» (2011).

Літ.: Ернест Іванович Котков: Буклет. К., 1973.

В. К. Шостя

Статтю оновлено: 2014