Кніппер Лев Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кніппер Лев Костянтинович

КНІ́ППЕР Лев Костянтинович (Книппер Лев Константинович; 21. 11(03. 12). 1888, Тифліс, нині Тбілісі – 30. 07. 1974, Москва) – російський композитор, диригент. Нар. арт. РРФСР (1974). Сталін. премія (1946, 1949). Премія РРФСР ім. М. Глінки (1972). Навч. у О. Гнесіної (фортепіано), Р. Ґлієра і М. Жиляєва (композиція), Д. Рогаль-Левицького (інструментовка). Чл. Асоц. сучас. музики (від 1923). У 1921–22 – пом. реж. МХАТу, 1929–30 – муз. консультант Муз. театру ім. В. Немировича-Данченка (Москва). 1930 здійснив фольклорні поїздки по Пн. Кавказу, Паміру. Від 1932 працював інструктором у частинах Особл. Далекосх. армії. Від 1933 виступав як диригент. 1942 і 1944 – кер. самодіял. частин рад. армії в Ірані, від 1945 – на 3-му Укр. фронті (писав пісні на слова фронт. поетів). Від 1946 – у Бурят.-Монгол. АРСР. Згодом повернувся до Москви. Автор відомої пісні «Полюшко-поле». Написав кн. «Воспоминания. Дневники. Заметки» (Москва, 1980).

Тв.: опери – «Північний вітер» (1930; поставлена 1931 у Київ. (за участі М. Донця) та 1932 в Одес. операх), «Міста і роки» (1931), «Актриса» (1942), «На Байкалі» (1948; 2-а ред. – 1958), «Корінь життя» (1958), «Мурат» (1959), «Маленький принц» (1965), «Андрій Соколов» (1967); балети – «Джерело щастя» (1951), «Красуня Ангара» (разом із Б. Ямпіловим, 1959; поставлений 1962 у Львові); 20 симф. (1929–73); для струн. оркестру – 3 симфонієти (1934, 1944, 1971); для хору – 3 козац. пісні (1936); для тенора, сопрано і хору без супроводу – поема «Ой три шляхи широкії» (сл. Т. Шевченка, рос. перекл., 1938).

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2013