КНО́Р­РЕ Федір Карлович (25. 08(06. 09). 1831, Одеса — 27. 03(09. 04). 1911, м. Лібава, нині Лієпая, Латвія) — архітектор, інженер. Брат Віктора та Євгена Кнор­ре. Навч. у АМ (1849–53) і Буд. училищі (1853–55) у С.-Петербурзі. Від­тоді працював у київ. буд. і шлях. комісії. 1857–58 був слухачем Берлін. АМ. Від кін. 1858 брав участь у споруджен­ні Курс.-Київ., Моск.-Рязан., Рязан.-Козлов., Моск.-Курс., Орлов.-Гряз., Харків.-Микол. залізниць. Потім кілька років за­ймався приват. практикою в Миколаєві, де збудував зокрема магазин на замовле­н­ня барона Фалейзена (1876). У 1878 пере­їхав у м. Ставрополь (Росія). 1879–91 обі­ймав посаду губерн. інж., 1878–79 та від 1893 — губерн. архітектора. 1895–99 працював разом з Є. Кнор­ре на буд-ві унікал. залізнич. моста через р. Єнісей у м. Красноярськ (Росія). Виконав проекти бл. 20 нових і пере­будови та роз­шире­н­ня стількох же старих церков у Ставроп. губ., невеликої церкви і трапезної при жін. монастирі, дзвіниці та архі­єрей. будинку церкви Андрія Перво­зван­ного, жін. єпарх. училища з пансіонатом, пере­будови та роз­шире­н­ня чол. духов. училища, пере­будови будівель для окруж. суду та дворян. зі­бра­н­ня в Ставрополі (усі — кін. 1870-х — 90-і рр.). Після від­ставки 1904–10 мешкав у В. Кнор­ре в Лігтерфельде (нині р-н у адм. окрузі Берліна Штеґліц-Целендорф). Раптово помер під час по­їздки до своєї доньки. Автор низки статей з буд. і архіт. про­блематики, зокрема «О предо­ставлении техникам строительных отделений права производства работ на ком­мерческом основании» («Тр. 1-го съезда рус­ских зодчих в С.-Петербурге 1892 г.», С.-Петербург, 1894), «Ответствен­ность архитектора» («Зодчий», 1878, вып. 11). Залишив спогади нім. мовою «Мала хроніка сімʼї Кнор­ре з автобіо­графією».