Княгницький Павло Юхимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Княгницький Павло Юхимович

КНЯГНИ́ЦЬКИЙ Павло Юхимович (15(27). 01. 1884, м. Тирасполь Херсон. губ., нині Молдова – 10. 09. 1937) – військовик. Комдив (1935). Закін. Компрат. реал. уч-ще (нині Молдова, 1904), архіт. відділ. Академії мист-в (1915) і Микол. військ. інж. уч-ще (1917) у Петрограді (нині С.-Петербург). Від серпня 1917 у складі рос. армії воював на Румун. фронті. В тому ж році вступив до більшов. партії, став комісаром Румчероду (ЦВК Рад солдат., матрос., робітн. і селян. депутатів Румун. фронту, Чорномор. флоту й Одес. військ. округу). Від поч. 1918 – у Червоній армії: у липні–вересні 1918 – ком-р бронепоїзда, у вересні–жовтні – начштабу, від листопада 1918 до червня 1919 – командувач 9-ї армії, у листопаді 1919 – липні 1920 – нач. 58-ї стрілец. дивізії, що вели бої з військами генерала А. Денікіна (зокрема в ході Київ. операції), Армією УНР і польс. військами. Двічі нагородж. орденом Червоного Прапора. Від жовтня 1920 – нач. 9-ї окремої дивізії внутр. служби, від грудня – ком-р окремої зведеної Черніг. бригади. 1921–22 – слухач Вищих військ. академ. курсів (Москва). Від 1922 – ком-р 51-ї Перекоп. дивізії; від 1924 – пом. ком-ра 14-го стрілец. корпусу; 1927–28 – нач. і комісар Київ. військ. школи; від 1928 – комендант і комісар Київ. укріпленого р-ну. 11 червня 1937 заарешт., 9 вересня того ж року за звинуваченням у причетності до антирад. військ.-фашист. змови у Червоній армії засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1958.

Літ.: Кокін С., Пшенніков О. Без строку давності // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1998. № 1–2.

С. А. Кокін

Стаття оновлена: 2013