Княжинський Антін - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Княжинський Антін

КНЯЖИ́НСЬКИЙ Антін (псевд. – Антоненко Н.; 11. 02. 1893, с. Тисовиця, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл. – 12. 02. 1960, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) – етнограф, громадський діяч. Навч. у Львів. ун-ті, де 1930 здобув докторат. Від 1914 воював у лавах УСС, від 1918 – в УГА. 1922–43 – викл. г-зій у містах Яворів, Дрогобич та Самбір на Львівщині, у Тернополі, Коломиї (нині Івано-Фр. обл.). Співзасн. т-ва «Бойківщина» (1937–38 – голова) та його музею у Самборі (1927). Відпов. ред. ж. «Станиславівське слово» (1942). Від 1943 – у м. Нови Сонч (Польща), 1944 переїхав до Відня. 1945 заарешт. рад. контррозвідкою, ув’язн. у СРСР. 1955 повернувся до Австрії, згодом виїхав до США. Вивчав бойків. фольклор і говір. Автор кн. спогадів «В країні неволі» (Мюнхен, 1957), «На дні СССР» (Нью-Йорк, 1959; Львів; Кент, 2001), а також низки мовозн. та етногр. дослідж. у періодиці.

Пр.: Причинки до звичаєвого права на Бойківщині // Літопис Бойківщини. 1931. № 1; З бойківсько-лемківського пограниччя // Там само. 1934. № 3; Фонетика бойківського підгірського говору села Тисовиця Турчанського повіту // Там само. 1938. № 10; Дух нації. Соціологічно-психологічна студія. Нью-Йорк; Філадельфія; Мюнхен, 1959; Творчий шлях Лесі Українки. Філадельфія, 1961.

Літ.: Стебельський Б. Антін Княжинський (у 90-річчя від дня народж. найвизначнішого укр. етнопсихолога) // Літ-ра і мист-во. 1983. № 9; Куб’як К. Хто ж він – Антін Княжинський // Самбір. вісті. 1992. № 18.

Я. К. Радевич-Винницький

Стаття оновлена: 2013