Князєв Анатолій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Князєв Анатолій Олександрович

КНЯ́ЗЄВ Анатолій Олександрович (12(25). 08. 1913, с. Покровське Олександрів. пов. Катеринослав. губ., нині смт Дніпроп. обл. – 05. 08. 2006, Запоріжжя) – актор, режисер, артист розмовного жанру. Засл. арт. УРСР (1975). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Орден Б. Хмельницького 3-го ступ. (1990). Дипломант Респ. конкурсу читців (1970, Запоріжжя). Закін. студію при 1-му Держ. драм. театрі УРСР ім. Т. Шевченка (Дніпропетровськ, 1932; викл. Л. Людвигов), курси підвищення кваліфікації акторів Держ. ін-ту театр. мист-ва (1938), ВПШ при ЦК КПРС (1956; обидва – Москва). Працював у Запоріжжі: 1933–41 (з перервою) – арт., реж. робітн. театру «Дніпробуд», водночас 1937–41 – інспектор театрів обл. відділ. мист-в; 1947–51 – дир. Будинку нар. творчості; 1951–54 – зав. сектору культури обкому КПУ; від 1954 (з перервою) – у філармонії: худож. кер., арт.; 1961–64 – дир., 1964–79 – арт., 1979–88 – майстер худож. слова; за сумісн. 1959–65 – заст. нач. обл. упр. культури. Засн. і худож. кер. Запоріз. нар. опери при Палаці культури ім. С. Кірова (1960–70). У репертуарі – літ. концерти: за творами запоріз. гумористів – «Запоріжці сміються», Л. Нагнибіди (1965), «О. Є. Єсенін» (1976); літ. композиції: «О. С. Пушкін» (1946), «Ліліан Войнич» (1959–60), «Василь Тьоркін» за О. Твардовським (1965), «Безвісні не пропали» (1975). Зіграв ролі Платона Кречета, Російського посла («Платон Кречет», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Незнамова («Без вини винні» О. Островського), Фердинанда («Підступність і кохання» Ф. Шіллера). Був особисто знайомий із Остапом Вишнею, виступав 1927–32 із худож. читанням його оповідань «Вишневі усмішки», «Мисливські усмішки», «Самостійна дірка» у Дніпропетровську.

Літ.: Латанский С. В. Сцена Анатолия Князева // Досье. 2000, 29 июня.

С. В. Латанський

Стаття оновлена: 2013