Князик Олександр Веніамінович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Князик Олександр Веніамінович

КНЯ́ЗИК Олександр Веніамінович (31. 08. 1932, Дніпропетровськ) – скульптор. Чоловік Т. Судьїної. Засл. художник України (1985). Золота медаль 9-го міжнар. бієнале (м. Равенна, Італія, 1990). Чл. НСХУ (1962). Закін. Київ. худож. ін-т (1959; викл. М. Вронський, М. Гельман, І. Макогон). Працював в Одесі: від 1960 – у скульптур. цеху, 1965–92 – на худож.-вироб. комбінаті; головою худож. ради Худож. фонду УРСР (1970-і рр.) та орг-ції СХУ (1988–91). На твор. роботі. Учасник мист. виставок (від 1959), міжнар. симпозіумів скульптури (від 1982). Персон. виставки – в Одесі (1991, 2006, 2010). Осн. галузі – станк. і монум. скульптура (пам’ятники, мемор. дошки, барельєфи). Для творчості К. притаманні узагальнення форми, виразність та експресія, ґротеск, парадоксальність. Використовує бронзу, граніт, мармур, дерево. Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Дніпроп. та Одес. ХМ, Одес. літ. музеї, Музеї Данте (м. Равенна).

Тв.: пам’ятники – героям-піонерам (Миколаїв, 1959), М. Горькому (1972), «Дівчина на дельфіні» (1982), «Спартак» (1988), загиблим кораблям (1992), Й. Дерибасу (1994), чорнобильцям (1996), міліціонерам (1997), А. Міцкевичу, Г. Маразлі (обидва – 2004); погруддя Л. Толстого (1965; усі – в Одесі); скульптура – «Сурмач» (1965), «Муза» (1981), «Оновлення» (1989), «Під вітрилами» (1994), «Спортсмен С. Уточкін» (2001), «Данте» (2004), «Та, яка стоїть» (2008), «Пророк» (2009), «Ной» (2010); в Одесі – мемор. дошка І. Ільфу (1997) і барельєфи дверей храму св. великомучениці Тетяни (2004).

Літ.: Александр Князик. Скульптура: Каталог. 1992; 2010; Художники Одещини: Альбом. 2006 (усі – Одеса).

С. Г. Крижевська

Стаття оновлена: 2013