Князький Орест Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Князький Орест Миколайович

КНЯ́ЗЬКИЙ Орест Миколайович (26. 01. 1944, с. Карапчів Вижниц. р-ну Чернів. обл.) – поет. Чл. НСПУ (2004). Літ.-мист. премія ім. Марійки Підгірянки (1996), літ. премії ім. В. Сосюри (2000), ім. Д. Загула (2003), ім. С. Воробкевича (2008), Міжнар. літ. премія ім. Б. Лепкого (2004). Закін. Вашківец. мед. уч-ще (Чернів. обл., 1965), біол. ф-т Чернів. ун-ту (1975). Учителював; 1983–2010 – дир. Білоберіз. школи (Верховин. р-н Івано-Фр. обл.). Сильний лірич. струмінь із високоінтелект. наповненням, палким бажанням збагнути сутність навколиш. світу, щирий патріотизм, закоханість у рідну землю, ненависть до псевдопатріотів – характерні ознаки і рушії творчості К. Учасник і лауреат низки пісен. конкурсів та фестивалів як виконавець автор. пісень.

Тв.: Оминути не смію: Поезії. Уж., 1988; Непроминуща таїна: Любовна лірика. Верховина, 1994; Таємниця спалаху: Поезії. К., 1998; Розмова з матір’ю: Пісні, гімни, марші. К., 2000; 2004; Поема Незалежності: Поема і лірика. К., 2002; Коли з доріг вертаюся далеких: Поезії. К., 2003; Париж; Л.; Цвікау, 2006; Де три ріки гуцульські: Пісні і марші. К., 2004; З батьком наодинці. К., 2007; Мій вічний подив. К., 2008.

Літ.: Василенко М. «А прочитай щось… краще із Сосюри» // Уряд. кур’єр. 1999, 15 черв.; Його ж. Слова незрадлива висота // Слово Просвіти. 2003, 4 берез.; Ясенівський І. Повернутися у слові // Дзвін. 2007. № 7.

М. Г. Василенко

Стаття оновлена: 2013