ПЕТРЕ́НКО Микола Євгенович (06. 11. 1925, м. Лохвиця, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 10. 10. 2020, Львів) — письмен­ник. Член НСПУ (1960). Заслужений діяч мистецтв України (2006). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2018). Премії імені Ю. Яновського (1984), імені П. Тичини (1989), імені Б.-Н. Лепкого (Краків, 2002) та ін. Лауреат числен­них літературних і пісен­них конкурсів в Україні та за кордоном. Закінчив Львівський університет (1957). Пере­бував на примусових роботах у Німеч­чині (1942–45) та на шахтах Донбасу (1945–47). Від­тоді — на журналістській роботі у Львові; 1959–67 — редактор Львівського телебаче­н­ня; 1967–75 — кореспондент газети «Літературна Україна» (Київ). Від 1976 — на творчій роботі. У доробку — поетичні збірки, проза, публіцистика, гумор, вірші для дітей, казки. У літературу вві­йшов як поет, що писав для дорослих — про змарновану в неволі юність, про потребу людей усього світу жити в мирі та щасті, як то й заповід­алося одвічними людськими законами. Проте, коли в нього зʼявилися донька та син, почав писати і для дітей. Дебютував книжечкою «Марічка-невеличка» (Л., 1962; ілюструвала С. Караф­фа-Корбут), серед інших ви­дань — «Чом не ростуть вареники?» (1971), «Вусата сімейка» (1981; обидва — Київ), «По сто діток у хаті» (1985), «Довбушів топірець» (1990), «Не­про­даний кінь» (1996), «Вишиванка від ангела» (2000), «Кожух для пʼяти братів» (2001), «Заблуда» (2002), «Великоднє причастя» (2006), «Випав гномик із коляски» (2008), «Яринка-Яровинка» (2012), «Десант в Либохорі» (2013), «Чи бували ви у Львові?» (2014; усі — Львів). Написав низку пʼєс і лібрето музичних ви­став, які ставили пере­важно на сценах львівських театрів: «Чарівне кресало» (за казкою Г.-Х. Андерсена, 1977), «Червона хустина» (за одно­ймен­ним оповіда­н­ням А. Головка, 1986), «Маленький принц» (за твором А. де Сент-Екзюпері, 1994), «Кобиляча голова» (за мотивами народної казки, 2001), «Дві Іванки» (за казкою В. Короліва-Старого, 2002) тощо. Низку віршів П. композитори А. Кос-Анатольський, В. Івасюк, І. Білозір, М. Скорик поклали на музику, деякі з них ви­знані кращими піснями року. Окремими ви­да­н­нями ви­йшли книги пісень «Намалюй мені ніч» (К., 1987), «У терновий вінок героям» (Коломия, 1994), «Дитячі голоси України» (Л., 2001).