Арцтовський Генрик-Броніслав

Визначення і загальна характеристика

АРЦТО́ВСЬКИЙ Генрик-Броніслав (Arctowski Henryk Bronisław; 15. 07. 1871, Варшава — 21. 02. 1958, Вашинґтон, похований у Варшаві) — польський геолог, геофізик, метеоролог. Від 1888 ви­вчав математику, фізику й астрономію у Льєзькому університеті (Бельгія); від 1889 — у Парижі, де студіював геологію та хімію спочатку в Природничому музеї, згодом — в Університеті Сорбон­на, тоді ж по­глиблював зна­н­ня у Коледжі де Франс і Гірничій школі. Активно контактував з М. Склодовською-Кюрі. У цей період роз­почав провадити польові геологічні дослідже­н­ня. Від 1893 — на дослідній роботі у Льєзькому університеті. За­ймався геолого-океано­графічними дослідже­н­нями в Англії, метеорологічними — в Англії та Бельгії, гляціологічними — у Швейцарії. 1897—99 — хімік-геолог у складі екс­педиції з ви­вче­н­ня морфологічної геології, гляцеології та метеорології Пів­ден­них Анд і архіпелагу островів між Пів­ден­ною Америкою та Антарктидою. 1903—09 керував метеорологічною станцією в м-ку Укль (Бельгія) і опрацював наукові дані, зі­брані під час антарктичної екс­педиції. Роз­винув власну гіпотезу про подібність геологічної будови Пів­ден­них Андів (зокрема Вогняної Землі) та пів­острова Грехема в Антарктиді. 1910 брав участь у науковій екс­педиції на Шпіцберґен і Лофотенські острови. 1910—18 — завідувач природничого від­ділу Нью-Йоркської публічної бібліотеки. У США здійснював дослідже­н­ня щодо причин кліматичних змін, ви­вчав їхній вплив на органічні процеси. 1912 Львівський університет присвоїв йому зва­н­ня почесного доктора. Водночас брав активну участь у житті польської діаспори, вболівав за польський визвольний рух. 1919—20 під час Версальських пере­говорів пере­бував у Парижі, надавав допомогу польській делегації. 1919 за доруче­н­ням польської влади був екс­пертом під час роз­відува­н­ня покладів солі в регіоні Іновроцлава. Від 1921 — професор, завідувач кафедри геофізики та метеорології, водночас 1930—32 — директор-на­ставник Обсерваторії та завідувач кафедри астрономії Львівського університету. Редагував геофізичні та метеорологічні стат­ті у часописі «Komunikaty». Організував Ін­ститут геофізики та метеорології у Львові, магнітні станції у м-ках Янів (нині смт Івано-Франкове Яворівського р-ну) та Дашава (нині Стрийського р-ну; обидва — Львівської обл.). 1929 брав участь у кон­гресі (Копенгаген) Між­народної метеорологічної організації; 1934 (Париж) і 1938 (Амстердам) — у кон­гресах Між­народної гео­графічної спілки. Постулював участь Польщі у Між­народному полярному році 1932—33; у 1929 був ініціатором створе­н­ня Між­народної комісії зі зміни клімату, 1931 став її віце-головою, а 1934 — головою. Від 1935 — член Польської АН; очолював її Фізико-гео­графічну комісію. Здійснював геотермічні вимірюва­н­ня на нафтових промислах на українських землях. На момент початку 2-ї світової війни (1 вересня 1939) пере­бував на між­народному кон­гресі у Вашинґтоні. Від­тоді до 1950 працював у Смітсонівському ін­ституті в цьому ж місті. 1953—54 мешкав у Нью-Йорку, 1954—57 — у Флориді (обидва — США), від 1957 — знову у Вашинґтоні. У США досліджував умови утворе­н­ня мінералів, ви­вчав метеорологію та кліматологію, сонячно-земні звʼязки з по­гляду кліматології. Імʼям А. на­звано: ефект, коли світло, заломлюючись за допомогою кри­сталиків льоду в атмо­сфері, створює навколо сонця гало з двома додатковими симетричними дугами світла; польську наукову станцію на о-ві короля Ґеорґа (Пів­ден­ні Шетландські о-ви), дослідне судно ВМС Польщі; нунатак, гору, купол, бухту та пів­острів в Антарктиді, гору та льодовик на Шпіцберґені. 1969 НАН США заснувала медаль Арцтовського, якою нагороджують астрофізиків «за дослідже­н­ня сонячної фізики та сонячно-земних від­носин».

Пр.: Sur les Facules Solaires // LʼAstronomie. 1915. Vol. 29; Orages magnétiques, facules et taches solaires // Memorie della Società Degli Spettroscopisti Italiani. 1917. Serie 2, Vol. 6; Nowe pomiary gradientu geotermicznego w szybach naftowych Borysławia, Krosna i Bitkowa. Lwów, 1923; Wahania temperatury w latach 1910—1919 na obszarze Filipin. Lwów, 1924; O nieciągłościach w przebiegu rocznym ciśnienia atmosferycznego. Lwów, 1928; Dalsze poszukiwania nad przebiegiem rocznym ciśnienia atmosferycznego. Lwów, 1929; О ropach Biecza, Lipinek, Kobylanki, Krygu, Męciny Wielkiej, Sękowej, Ropicy Ruskiej i Ropianki. Lwów, 1933 (спів­авт.); On Solar Faculae and Solar Constant Variations // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 1940. Vol. 26; On solar constant and atmospheric temperature changes // Smithsonian miscellaneous collections. 1942. Vol. 101, № 5.

Літ.: Profesor Henryk Bronisław Arctowski (1871—1958) jako geofizyk: Materiały konferencyjne.Warszawa, 2008.

О. О. Логвиненко

Завантажити статтю