Пастернак Ярослав Іванович
ПАСТЕРНА́К Ярослав Іванович (02. 01. 1892, м. Хирів, нині Самбірського р-ну Львівської обл. — 22. 11. 1969, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — археолог. Брат Северина, чоловік Марії Пастернаків. Дійсний член НТШ (1929), Чеського (1926) та Австрійського (1944) археологічних товариств, член Українського історичного товариства (1965). Закінчив Українську класичну гімназію в м. Перемишль (нині Польща, 1910), відтоді вивчав класичну філологію та археологію на філософському факультеті Львівського університету. З початком 1-ї світової війни 1914 мобілізований до австро-угорської армії. Брав участь у Визвольних змаганнях 1917—21 у складі УГА. У 1920 перебував у таборі для інтернованих у м. Ліберець (Чехо-Словаччина, нині Чехія). 1922—25 продовжив археологічні студії у Карловому університеті у Л. Нідерле; водночас 1923—28 — асистент Державного археологічного іституту; також викладав на кафедрі археології УВУ (усі — Прага). Провів широкомасштабні розкопки на території старої Праги, зокрема королівського замку «Градчани». Захистив дисертацію «Ruské Karpaty v archeologii» і 1926 отримав ступінь доктора філософії. 1928 повернувся до Львова. Здійснив розкопки літописних міст Белз, Звенигород, Перемишль, Пліснеськ, найважливіші — старого Галича (1934—41), де відкрив Успенський собор із саркофагом засновника Галицько-Волинського князівства князя Ярослава Осмомисла. Учасник міжнародних археологічних конгресів у Варшаві (1933) та Берліні (1939). Був директором Культурно-історичного музею (1928—39) і заступником голови Археологічної секції (від 1947) НТШ. Від 1932 викладав у Богословській академії: 1936—39 і 1942—44 — надзвичайний професор; 1935 — доцент УВУ; 1939—41 — завідувач кафедри археології Львівського університету; 1940—41 — старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту археології АН УРСР. 1944 виїхав до Німеччини. 1945 — науковий співробітник Ґеттінґенського університету; від 1946 — звичайний професор археології УВУ (Мюнхен); 1947—48 — почесний професор-гість Рейнського університету Фрідріха Вільгельма (Бонн). 1949 емігрував до Канади, брав активну участь у діяльності місцевих осередків НТШ. 1963 обраний професором Українського католицького університету в Римі. У Львові його імʼям названо вулицю.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Коротка археольогія західно-українських земель. Л., 1932; Östliche Peripherien der Aunjetitzer Kultur // Contributions a l’histoire de l’Ukraine: au VII Congrés International des Sciences Historiques, Varsovie Aoút, 1933. Leopol, 1933; Галицька катедра у Крилосі: Тимчасове звідомлення з розкопів у 1936 і 1937 р. // Зап. НТШ. 1937. Т. 154; Пояснення тризуба — герба Великого Київського князя Володимира Великого. Прага, 1941; Старий Галич: Археологічно-історичні досліди у 1850–1943 рр. Краків; Л., 1944; Велика історія України. Л.; Вінніпег, 1948 (співавт.); Княжий город Львів // Наш Львів: Ювілей. збірник, 1252–1952. Нью-Йорк, 1953; Княжий город Перемишль // Перемишль — західний бастіон України. Нью-Йорк; Філаделфія, 1961; Археологія України: Первісна, давня та середня історія України за археологічними джерелами. Торонто, 1961; Важливі проблеми етногенези українського народу в світлі археологічних досліджень. Нью-Йорк, 1971.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
