Поп Василь Степанович

Визначення і загальна характеристика

ПОП Василь Степанович (псевдонім — В. Тисянський; 27. 01. 1933, с. Рокосово, нині Хустського р-ну Закарпатської обл. — 31. 03. 2008, Ужгород) — літературознавець, критик. Брат Григорія та Степана Попів. Кандидат філологічних наук (1968). Член НСПУ (1957). Премія імені Д. Вакарова (1986), імені Ф. Потушняка (1999). Закінчив Ужгородський університет (1954). Учителював (1954–62); від 1962 — в Ужгородському університеті: 1990–2000 — завідувач кафедри української літератури; упродовж трьох десятиліть керував університетською літературною студією імені Ю. Гойди, де набували досвіду П. Скунць, Т. Кремінь, П. Мідянка, В. Ігнат, В. Густі, М. Матола, Д. Кешеля. Голова правління Закарпатської організації НСПУ (1991–2005). Досліджував проблеми історії української літератури, питання літературних традицій і новаторства, фольклору, журналістики, українсько-угорських, українсько-чеських та українсько-словацьких літературних взаємин. Автор ґрунтовних праць про творчий доробок таких письменників Закарпаття 19–20 ст., як О. Духнович, Ю. Гойда, О. Маркуш, Л. Дем’ян, Д. Вакаров, Ф. Потушняк, Й. Жупан, С. Жупанин, Марко Бараблоля, Миколая Божук, Ю. Боролич, В. Басараб, О. Улинець, Ю. Керекеш, В. Кохан, Д. Кешеля, А. Дурунда, В. Ладижець, С. Панько, Д. Попович, Ю. Мейгеш, О. Сливка, Ю. Станинець, В. Фенич, М. Томчаній, І. Чендей, Ю. Шип. Окремі праці П. опубліковано в перекладах іноземними мовами.

Завантажити статтю