Панич Ігор Васильович

Визначення і загальна характеристика

ПА́НИЧ Ігор Васильович (20. 04. 1919, с. Іванівка, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 13. 01. 1990, Луганськ) — живописець. Заслужений художник України (1972). Член СХУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Після закінче­н­ня Харківського технікуму електрозвʼязку (1936) працював техніком радіомовле­н­ня (до 1941). Закінчив Харківський художній ін­ститут (1950; викладачі С. Прохоров, О. Кокель, Й. Дайц). Мешкав у Ворошилов­граді (нині Луганськ), від 1951 — директор місцевого художнього училища; був головою обласної організації СХУ. У творчості дотримувався принципів соцреалізму. Учасник мистецьких ви­ставок у Києві, Москві (1951), Фрунзе (нині Бішкек; 1952), Ворошилов­граді (1952, 1954, 1956—57), Сталіно (нині Донецьк, 1955—56), пере­сувних в Ашґабаді, Сталінабаді (нині Душанбе), Ташкенті, Самарканді (Узбеки­стан), Алма-Аті (нині м. Алмати, Казах­стан) й Фрунзе (1952) та в Небіт-Дагу (нині Балканабад, Турк­мені­стан), Єревані, Грозному (Чечня), Ставрополі, Краснодарі (1953; усі — РФ). Деякі твори зберігаються в Луганському художньому музеї.

Тв.: «В забої» (1951), «Молодий гірник» (1958), «На від­починку» (1963), «Хлібороби» (1965—66), «Гості в колго­спі» (1966—67), «Гірники» (1968).

Літ.: Бутенко Є., Шудря М. Зерна пшеничної віри: Довід.-антологія «Літератори й митці Семенівщини». Глобине, 2007.

В. М. Ханко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю