Тягнибіда Яків Хомич

Визначення і загальна характеристика

ТЯГНИ́БІДА Яків Хомич (26. 11(08. 12). 1895, м. Глинськ Роменського пов. Полтавської губ., нині село Роменського р-ну Сумської обл. — 22. 09. 1938, Київ) — гірничий інженер. Учасник 1-ї світової війни у складі російської армії та воєн­них дій 1918—20 у складі Червоної армії. Державні нагороди СРСР. Закінчив Лисичанську штейгерську школу (нині Сіверськодонецький р-н Луганської обл.; 1916), Сталінський гірничий технікум (нині Донецьк, 1924), заочно на­вчався у сільськогосподарському, дорожньому та фінансово-економічному ін­ститутах (1925—33), по­глиблював зна­н­ня з гірничої справи у США та Німеч­чині. 1925—33 керував шахтами, рудниками, а також Петровським і Макіївським рудо­управлі­н­нями на Донбасі; 1930 — трестом «Ша­хтобуд» у м. Сталіно; 1934—35 — ша­хтою № 12 на будівництві першої лінії Московського метрополітену. Став ві­домим фахівцем у галузі шахтного проєктува­н­ня у СРСР. На будівництві метро вперше впровадив проходже­н­ня тунелів за допомогою прохідницького щита. 1936—37 — директор Одеського індустріального ін­ституту. 1937—38 — 1-й за­ступник голови Раднаркому УРСР. 8 червня 1938 заарештований, 22 вересня того ж року за звинуваче­н­ням у приналежності до право-троцькістської терористичної організації засуджений до роз­стрілу. 1958 реабілітований.

Літ.: Діброва Г. В. Екс­понати — у долі // Комуністичним шляхом. 1990, 21 листоп.; Макаренко Д. Є. Голгофа українських геологів. К., 2007.

Д. Є. Макаренко

Завантажити статтю