Тягнибіда Яків Хомич
ТЯГНИ́БІДА Яків Хомич (26. 11(08. 12). 1895, м. Глинськ Роменського пов. Полтавської губ., нині село Роменського р-ну Сумської обл. — 22. 09. 1938, Київ) — гірничий інженер. Учасник 1-ї світової війни у складі російської армії та воєнних дій 1918–20 у складі Червоної армії. Державні нагороди СРСР. Закінчив Лисичанську штейгерську школу (нині Сіверськодонецький р-н Луганської обл.; 1916), Сталінський гірничий технікум (нині Донецьк, 1924), заочно навчався у сільськогосподарському, дорожньому та фінансово-економічному інститутах (1925–33), поглиблював знання з гірничої справи у США та Німеччині. 1925–33 керував шахтами, рудниками, а також Петровським і Макіївським рудоуправліннями на Донбасі; 1930 — трестом «Шахтобуд» у м. Сталіно; 1934–35 — шахтою № 12 на будівництві першої лінії Московського метрополітену. Став відомим фахівцем у галузі шахтного проєктування у СРСР. На будівництві метро вперше впровадив проходження тунелів за допомогою прохідницького щита. 1936–37 — директор Одеського індустріального інституту. 1937–38 — 1-й заступник голови Раднаркому УРСР. 8 червня 1938 заарештований, 22 вересня того ж року за звинуваченням у приналежності до право-троцькістської терористичної організації засуджений до розстрілу. 1958 реабілітований.
Рекомендована література
- Діброва Г. В. Експонати — у долі // Комуністичним шляхом. 1990, 21 листоп.;
- Макаренко Д. Є. Голгофа українських геологів. К., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
