Посполітак Корній Сидорович

ПОСПОЛІТА́К Корній Сидорович (29. 08(11. 09). 1916, с. Грабівці Могилівського пов. Подільської губ., нині Жмеринського р-ну Вінницької обл. — 14. 12. 1979, Полтава) — скульптор і живописець. Батько М. Посполітака. Учасник 2-ї світової війни. Член СХУ (1965). Навчався в Київському художньому технікумі (1932–33) й Алма-Атинському художньому училищі (нині Алмати, 1940–41). Від 1948 мешкав у Полтаві, працював художником в обласному театрі ляльок (1951–57), в обласному товаристві художників і художньо-виробничих майстернях (1957–76). У ранній період творчості, крім оформлення вистав, створював пейзажі олійними фарбами; від 1953 працював у галузі станкової, переважно портретної скульптури в стилі соцреалізму; на замовлення виконав значну кількість композицій і пам’ятників, пов’язаних з подіями 2-ї світової війни; відтворив образи представників робітничого класу й колгоспного селянства. Учасник мистецьких виставок у Полтаві (від 1948), Москві (від 1951), Києві (від 1963), Велико Тирново (Болгарія, 1976). Персональна — в Полтаві (1976). Деякі твори зберігаються в Полтавських художньому та краєзнавчому музеях, Музеї-садибі І. Котляревського, Літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного (обидва — Полтава), Кременчуцькому краєзнавчому музеї, Педагогічно-меморіальному музеї А. Макаренка (м. Кременчук; обидва — Полтавська обл.). Тв.: живопис — «Ліс восени» (1946), «Моя хата по війні» (1947), «Дощ. Дуби горбанівські» (1952), «На узліссі» (1953), «Біла альтанка» (1957), «Ранок» (1975); килим «Еней на морі» (1951); графіка — ілюстрації до творів «Переяславська рада» Н. Рибака, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» й «Голодна воля» Панаса Мирного (усі — 1953); станкова скульптура — «Друг птахів» (1955), «За книжкою» (1956), «Український танок» (1957), «С. Сапіга — учасник підпілля в Полтаві» (1960), «О. Горький і А. Макаренко» (1961; усі — гіпс), «Захисник Бреста» (1963, вапняк), «Звільнення» (1964–65), «Матрос Балтики» (1972; обидві — гіпс), «Десантник» (1973, вапняк); пам’ятники — Л. Глібову в с. Веселий Поділ (1957) та І. Котляревському в с. Горошине (1964; обидва — Кременчуцького р-ну), Т. Шевченкові в с. Микільське Полтавського р-ну (1967; усі — бетон, Полтавська обл.), «Нескореним полтавчанам» у Полтаві (1967, граніт, арх. В. Пасічний, співавт.); погруддя — М. Гоголя, І. Котляревського, В. Короленка, Панаса Мирного (усі — 1959), Т. Шевченка (1960, 1967; усі — бетон), «Автопортрет» (1962, мармур), козацького полковника М. Кривоноса (1964, 1972), Б. Хмельницького (1972; усі — оргскло); оформлення вистав — «Пан Коцький», «Попелюшка», «Срібне копитце» (усі — 1950-і рр.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю