Кобець Василь Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобець Василь Дмитрович

КО́БЕЦЬ Василь Дмитрович (04. 11. 1943, с. Слободище Дашів., нині Іллінец. р-ну Вінн. обл.) – письменник. Батько П. Кобця. Чл. НСПУ (1975). Обл. літ. премії ім. М. Трублаїні (1974), ім. М. Коцюбинського (1988), ім. І. Богуна (1999), ім. І. Огієнка (2011). Закін. Львів. ун-т (1972). Працював у г. «Червоний прапор», 1972–75 – заст. ред. рай. г. «Трудова слава» та кор. г. «Вінницька правда». На твор. роботі. 1992–94 у Греції вивчав історію антич. світу. Голова Вінн. орг-цій Конгресу укр. інтелігенції (від 1996), НСПУ (2002–05), Літ.-мист. об’єдн. ім. В. Стуса (від 2000). Гол. ред. ж. «Собор» (Вінниця, від 2005). Дебютував 1958 віршами у г. «Прапор перемоги» (Іллінці). У поезії сповідує вірність нац. ідеї, возвеличує люд. почуття, осмислює долю рідного народу, його боротьбу за свободу. Худож.-докум. повісті «Поле моє» (1975), «Джерела б’ють» (1976), «Будень, як свято» (1978; усі – Київ) – розповіді про непросту селян. долю, красу рідного краю, тяжкі життєві перипетії. Створив низку повістей для юних читачів: «Осінні дзвони» (1982), «Вересневий день» (1988; обидві – Київ), «Незвичайна знахідка в старій хаті, або Житіє “індуса” Тія», «Дана, Василько та білий світ» (обидві – 2001), «Бережи свою фортецю», «Пригоди полярних робінзонів» (обидві – 2011; усі – Вінниця). Романи «Юрський горизонт» (1985), «Не осуди свого кохання» (1991; обидва – Київ) – про сміливих і героїч. укр. робітників Сибіру, які не втратили зв’язку з рідною землею. Уклав зб. творів вінн. і кабардино-балкар. письменників «Побратимська вірність» (О., 1989), літ.-мист. альманахи «Подільська пектораль», «17 вересня» (обидва – 2002), «Сторожові вогні над Божою рікою», «Немирівські мелодії» (обидва – 2007), «Ми в дорогу вийшли на світанні», «Презентація орлиного польоту» (обидва – 2009), «Стусове коло», «Повертаюся в рідний Брусилів» (обидва – 2010), «День народження весни», «Микола Вінграновський – поет степу, любові і вічності» (обидва – 2011; усі – Вінниця). Автор літ.-публіцист. дослідж. про творчість М. Стельмаха «Зійдуть сніги і правда проросте» (В., 2012). Перекладає з болгар., грец., польс. літ-р. Окремі твори К. перекладено болгар., грец., польс., рос. та ін. мовами. Фінансував спорудження пам’ятників В. Стусу (Вінниця, 2002) та І. Огієнку (м. Брусилів Житомир. обл., 2010; скульптор обох – А. Бурдейний).

Тв.: Жайворонки в серці. К., 1974; Повнозерниця. О., 1977; Високе літо. О., 1980; Свято нашої зустрічі. О., 1988; Не остання любов, не остання… В., 2000; Під знаком Скорпіона. В., 2001; Болить душа. В., 2002; Автограф для Вас. В., 2004; Сім днів до Різдва. В., 2004; Свободу не спинити! В., 2005; Прийти в цей світ. В., 2005; Любов, любисток, листопад… В., 2005; Поранений птах. В., 2005; Почнемо з чистої сторінки. В., 2006; Іллінецький метеорит. В., 2009; Богунський шлях. В., 2009; Що запишу у Книгу Життя? В., 2010; Нехай святиться ім’я твоє... В., 2010; Вибрані твори: У 10 т. В., 2010–12; Любити ближнього. В., 2012; Ток-шоу придворних блазнів. В., 2012.

Літ.: Бортняк А. Романтика буднів // Дніпро. 1975. № 3; Юхимович В. З добою в такт // ЛУ. 1975, 23 груд.; Кимак Л. Поет неостанньої любові // Панорама. 2000, 17 трав.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2013