Парута-Вітрук Ольга Володимирівна
ПАРУ́ТА-ВІТРУ́К Ольга Володимирівна (30. 01. 1954, Львів) — художниця декоративного текстилю. Срібна медаль 4-го Міжнародного симпозіуму художнього текстилю «Скіфія» (Херсон, 2002). Членкиня НСХУ (1989). Закінчила Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (1977; викладачі К. Звіринський, Д. Довбошинський, Р. Сельський). Від 1986 — у монументальному цеху Львівського художньо-виробничого комбінату. Основна галузь — класичне ручне ткацтво. Створює великомасштабні гладкоткані безворсові гобелени та міні-гобелени; майстерно володіє технікою ремізного ткацтва; експериментує в галузі нетрадиційного текстилю. У творчості майстерно спирається на давні українські традиції кольору та орнаментально-композиційної побудови писанки, народного килима, ліжника. Тому так захоплює декоративна площинність її гобеленів, гармонія лінійних ритмів, злагодженість колірних сполучень. Зберігаючи основні канони ручного ткацтва, вона знаходить свій пластичний вираз у сучасних ритмах авторської орнаментики з мотивами квітів, дерев, птахів. В експериментальному текстилі працює в на межі геометричної абстракції та графічно-узагальненого фігуративу. Роботи П.-В. відзначено 3-ю (1999, 2004) та 1-ю (2001) преміями виставок «Текстильний шал» (усі — Львів), 3-ю (2004) та 1-ю (2007) преміями й дипломами (2010, 2013) Всеукраїнських трієнале художнього текстилю (усі — Київ). Учасниця всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1989, зокрема великомасштабних імпрез всеукраїнського проєкту «Декоративне мистецтво України кінця 20 ст. 200 імен» (Київ, 2003; Париж, 2004). Персональні — у Львові (1990, 1994, 2003), Києві, Хмельницькому (обидві — 1995), м. Самбір (Львівська обл., 2000).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Спогади серпня» (1986), «Пробудження» (1991), «Море» (1993), «Композиція», «Птахи» (обидва — 1994), «Сумні квіти» (1999), «Квітуче дерево» (2000), «Екологічний прогноз» (2004), «Ґудзик в квадраті» (2005), «Подорожі» (2006), «Решето Всесвіту» (2007), «А осінь ділиться на три» (2010), «Залишки інформації» (2011), диптих «Змінюється лише погода» (2014), «В очікуванні тепла» (2016), «Сад дерев життя» (2020).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
