Ребрик Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

РЕ́БРИК Іван Михайлович (05. 01. 1961, с. Боржавське Вино­градівського, нині Берегівського р-ну Закарпатської обл.) — письмен­ник, видавець. Чоловік Н. Ребрик. Член НСПУ (2020). Премія імені П. Скунця (2021). Закінчив Ужгородський університет (1983). Працював вихователем, учителем, а згодом — коректором, редактором. Засновник і директор (від 1993) видавництва «Ґражда». 1996—2000 очолював видавництво «Карпати» (обидва — Ужгород). Від кінця 1970-х рр. ви­ступає на сторінках обласної, всеукраїнської та закордон­ної періодики з художніми текс­тами та літературо­знавчими ста­т­тями. Автор збірки поезій «Дні» (К., 1991), драматичної містерії «Злам» (1999), книг «Пере­трива­н­ня. Текст-у-часі» (2014; 2015), «Пере­днівок. Зі­брані текс­ти» (2018; усі — Ужгород). Упорядкував і видав науково-мистецький альманах «Суботній Ужгород» (1998), в якому опублікував і власну прозу «Паскудень». У доробку — низка ві­деофільмів (у спів­авторстві з О. Коляджином): «Хочемо правди» (2005), «Ужгородський національний» (2007), «Дорогою любові. Іван Мирон» (2012), «Іван Чендей», «Петро Мідянка» (обидва — 2019); телепередачі про В. Ґренджу-Донського, Зореслава (С. Сабола), Г. Мураній-Мейсарош, Ф. Потушняка, В. Федака та ін. Пере­клади окремих віршів Р. по-русинськи опубліковані в журналі «Руське слово» (м. Новий Сад, Сербія). Під його керівництвом «Ґражда» видала понад тисячу книг, присвячених закарпатській про­блематиці, зокрема перші в Україні ви­да­н­ня творів В. Довговича, Т. Легоцького, А. Волошина, Ю. Химинця, В. Шандора, Зореслава, І. Ірлявського, І. Невицької, Ю. Станинця та ін.; від­крила для читача десятки нових імен в художній літературі — П. Мідянка, В. Горват, С. Степа, М. Бонь-Якубишин, О. Тимофієва, Л. Повх (Хо­данич), Н. Довганич, О. Белей; опублікувала десятки наукових ви­дань з історії, політології, етно­графії, літературо­знавства, медицини. З ініціативи Р. у видавництві засновано літературну серію «Люби своє» імені О. Мишанича (2010), в якій побачили світ, зокрема, книги «Я зберу той жар у пісню…» М. Божук та «…І той вогонь, що не згаса…» Т. Салиги, серію «Роз­сипані перли» Т. Салиги («Ви­брані поезії» В. Лесича, 2010; «Поезії» Марка Боєслава, 2011; «Поезії. Малярство» В. Хмелюка, 2011; «З правдивою пошаною…» Марка Бараболі, 2020), спільно з Ін­ститутом україністики Ужгородського університету — серію ви­дань «Ucrainica: ad fontes» (твори Д. Дорошенка, Є. Маланюка, Г. Костельника, А. Животка та ін. українських письмен­ників). На базі видавництва організовано (1995) випуск науково-мистецького часопису «Екзиль», на сторінках якого в остан­ні роки побачили світ ґрунтовні праці україно­знавчого наповне­н­ня у різних жанрах (С. Папа, С. Клочурака, І. Долгоша, В. Задорожного, Ю. Балеги, В. Грабовського, Л. Белея, В. Кришеника, М. Мушинки та ін.), у серії ви­дань з про­блематики української між­державної суміжності — «Від­найде­н­ня Пряшівської Русі-України. І» (2017) та «Від­найде­н­ня Пряшівської Русі-України. ІІ» (2018), «Від­найде­н­ня Угорської Русі-України» (2021).

Літ.: Мушинка М. І. «Ґражда» різдвяного Івана Ребрика // РІО. 2011, 15 січ.; Грабовський В. Ця книга — вчинок: нотатки на берегах текс­ту-у-часі І. Ребрика «Пере­трива­н­ня» // Дукля. 2015. № 2; Горват В. «Ґражда» на пере­хресті часових і цивілізаційних просторів уже 25 літ: [про вид-во «Гражда» та його засновника І. Ребрика] // Новини Закарпа­т­тя. 2018, 25 верес.; Бреславська С. Феномен Ребриків // Слово Просвіти. 2018, 1—7 лист.; Грабовський В. Наслухаючи ритміку часу: [про поет. кн. І. Ребрика «Пере­днівок»] // Літературна Україна. 2020, 12 груд.

М. І. Мушинка

Завантажити статтю