Кобзар - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобзар

«КОБЗА́Р» – загальна назва видань поетичних творів Т. Шевченка. Перший «К.» видано 1840 у С.-Петербурзі у друкарні Є. Фішера рос. транслітерацією укр. мови. Підзаголовок «Малороссійскія пѣсни и стихотворения» знято у коректурі. Збірку склали 8 творів: «Думи мої, думи мої…», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Назвою збірки (кобзар – нар. співець, який виконує пісні та думи під акомпанемент кобзи) Т. Шевченко ствердив свій кровний зв’язок із народом, його життям і творчістю. З виходом «К.» почався новий етап у розвитку укр. літ-ри й мови. І. Франко писав, що «…ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову» («Зібрання творів: У 50 т.», т. 41, К., 1984). Наступ. «К.» видано 1844 І. Лисенковим у друкарні X. Гінце; до більшої частини його тиражу приброшурували нерозпродані прим. першого вид. поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» (С.-Петербург, 1841). По суті, різні книжки об’єднали спіл. заголовком на титул. аркуші – «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки». Навесні 1847 Т. Шевченко розпочав підготовку збірки своїх творів, яку у написаній до неї передмові назвав «другим “Кобзарем”». Здійсненню задуму перешкодили арешт поета 5 квітня 1847 і заслання до Окремого Оренбур. корпусу рядовим із забороною писати й малювати. Повернувшись із заслання, клопотався про видання зб. «Поезія Т. Шевченка. Том первий». Проте Гол. упр. цензури відхилило рукопис, обмежившись дозволом лише на нове вид. творів, опубл. до арешту поета. Збірка вийшла 1860 під назвою «К.» у друкарні П. Куліша коштом П. Симиренка. До цієї остан. прижиттєвої зб. творів Т. Шевченка ввійшли вірші й поеми двох поперед. видань, поеми «Гайдамаки» та «Гамалія», кілька творів, уміщених у альманахах «Ластівка» (1841), «Молодик» (1843, ч. 2) та зб. «Записки о Южной Руси» (1857, т. 2), зокрема балади «Причинна», «Утоплена», поема «Наймичка» (разом 17 творів і портрет автора). У кн. «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» (С.-Петербург, 1844), а також у рукописі зб. «Поезія Т. Шевченка. Том первий» автор змінив заголовок вірша «Перебендя» на «Кобзар», але потім відновив попередній. Від виходу першої збірки називати Кобзарем почали і самого автора. У листі до А. Маркевича 22 квітня 1857 поет писав про себе як про «безталанного старого кобзаря», деякі з повістей підписував Кобзар Дармограй. Ще за життя Т. Шевченка під назвою «К.» розпочали публікацію його поезій у ж. «Основа» (1861–62 надруковано 70 віршів). Під цією ж назвою твори розповсюджували у рукопис. збірниках. Поступово вона поширилася на всю поет. творчість Т. Шевченка. Майже одночасно з «К.» 1860 у С.-Петербурзі з’явилася зб. «“Кобзарь” Тараса Шевченка в переводе русских поэтов: под редакцией Н. В. Гербеля». Під назвою «К.» вийшло 1867 у С.-Петербурзі коштом Д. Кожанчикова перше посмертне вид. поет. творів Т. Шевченка, підготовлене М. Костомаровим та Г. Вашкевичем. Тоді ж у Львові надруковано першу на зх.-укр. землях Шевченкову двотомну зб. «Поезії». У наступ. вид. переважала назва «К.». Під нею друкували твори Т. Шевченка у Празі (1876), Женеві (1878; 1881), С.-Петербурзі (1883; 1884; 1896; 1907; 1908; 1910; 1914, останнє вид. науково підготував П. Зайцев), Києві (1895; 1901). «К.» у 4-х ч. видало 1893–98 НТШ у Львові. Перші дві (1893, за ред. О. Огоновського) містили поезію та драму «Назар Стодоля», третя (1895) й четверта (1898) – укр. переклади кількох рос. повістей та щоденника Т. Шевченка. Це чи не єдина спроба публікації під назвою «К.» не тільки його поет., а й проз. творів. Перший у Росії повний «К.» (за ред. В. Доманицького) вийшов 1907 у С.-Петербурзі. І. Франко помістив до редагованого ним двотом. «К.» (надруков. філол. секцією НТШ у серії «Русько-українська бібліотека», Л., 1908) поеми «Слепая», «Тризна» та дарчий напис Т. Шевченка на «К.» 1840 «На незабудь Штернбергові». Виданий В. Яковенком 1910 «К.» (3-є вид. зб., ред. В. Доманицький) поповнив корпус Шевченкових поет. творів новознайденим віршем «Вітер з гаєм розмовляє» («Човен»). У вид. «Поезія» (К., 1927, т. 2; ред. С. Єфремов та М. Новицький) до нього приєднано вірш «Кума моя і я». У такому складі з певними корективами зб. поезій Т. Шевченка друкують у числен. укр. та іноз. виданнях. М. Рильський зазначав, що «назва “Кобзар” за традицією перекинулася на все, ним звіршоване», і його поезії «в уяві широкого читача об’єднуються чудесним, магічним словом – “Кобзар”». Водночас твори Т. Шевченка виходили під назвами: «Поезія», «Поезії», «Поеми», «Вірші та поеми» тощо. Фототипічні вид. «К.» 1840 здійснено у Львові (1914), Оттаві (1961), Києві (1962; 1970; 1974). Факсиміл. вид. «К.» 1840 надруковано 2000 у Рівному, «К.» 1860 – 1981 у Києві. 2010 у Дніпродзержинську видано «Другий “Кобзар”. Поезії 1843–1847».

«К.» видано багатьма мовами світу. Деякі твори з «К.», зокрема «Заповіт», перекладено понад ста мовами. Серед перекладачів «К.» – І. Бєлоусов, Ф. Сологуб, Б. Пастернак, О. Прокоф’єв, О. Твардовський (рос. мовою); Янка Купала, Я. Колас, В. Стрілко, Т. Мельниченко (білорус.); С. Чиковані, І. Абашидзе, Р. Чилачава (груз.); Л. Гіра, А. Венцлова (литов.); В. Сирокомля, Л. Совінський, Ч. Ястшембець-Козловський, П. Купрись (польс.); П. Славейков, Л. Каравелов, Л. Стоянов, Д. Методієв (болгар.); Р. Єсенська, М. Марчанова, З. Бергрова (чес.); Ю. Кокавець (словац.); С. Вургун, Аббас Абдулла (азерб.); Г. Сарян, Л. Міріджанян, Ф. Бахчінян (вірм.); Ю. Віргінія, А. Курелла, Е. Вайнерт (нім.); Е.-Л. Войнич, Дж. Вір, В. Кіркконнелл, В. Річ (англ.); Е. Гільвік, Ш. Стебер (франц.); М. Ґрассо, П. Ґальвані, Дж. Броджі Беркофф (італ.); С. Комацу, Т. Сібуя, Т. Мураї (япон.); Кім Сук Вон (корей.) та ін. Ілюстрували «К.» В. Штернберг, М. Микешин, І. Рєпін, К. Трутовський, Л. Жемчужников, М. Самокиш, І. Їжакевич, В. Седляр, В. Касіян, М. Дерегус, С. Караффа-Корбут, В. Лопата, І. Марчук, М. Стороженко та ін. Окремі поезії поклали на музику М. Лисенко, П. Чайковський, С. Рахманінов, К. Стеценко, Я. Степовий, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, М. Вериківський, К. Данькевич, М. Скорик, В. Степурко та ін. Інсценізовано й екранізовано поеми «Гайдамаки», «Невольник», «Катерина», «Наймичка». За сюжетами і мотивами «К.» написано багато літ. творів. У Черкасах 1989 відкрито «Кобзаря» Т. Шевченка Літературно-меморіальний музей.

Літ.: Рильський М. «Кобзар» в російських перекладах // ЛГ. 1940, 10 трав.; Тичина П. Сила «Кобзаря». К., 1961; Кирилюк Є. П. Книга мільйонів (до історії видання «Кобзаря» Шевченка) // РЛ. 1962. № 2; Тарас Шевченко: Док. і мат. 1814–1963. К., 1963; Багрич М. Т. Г. Шевченко: Бібліогр. покажч. (1917–1861). К., 1982; Неврлий М. Нез’ясовані сторінки «Чигиринського Кобзаря» // ЛУ. 1987, 11 черв.; Корнійчук М. До історії видання творів Тараса Шевченка // Вид. творів Тараса Шевченка та графіч. шевченкіани: Каталог. К., 2011.

В. С. Бородін

Стаття оновлена: 2013