Кобзар Борис Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобзар Борис Степанович

КОБЗА́Р Борис Степанович (31. 12. 1926, с. Очеретувате Семенів. р-ну, нині Полтав. обл. – 12. 07. 2001, Київ) – педагог. Д-р пед. н. (1968), проф. (1969). Закін. Сталін. пед. ін-т (нині Донецьк, 1951). Учителював. 1961–71 перебував на парт. роботі. 1971–73 – дир., від 1973 – зав. лаб. вихов. роботи в закладах інтернат. типу, школах і групах продовж. дня НДІ педагогіки УРСР (Київ); від 1987 – проф. каф. педагогіки Київ. міжрегіон. ін-ту удосконалення вчителів; від 1997 – гол. н. с. Ін-ту проблем виховання АПНУ (Київ). Наук. дослідж.: соціалізація дитини в сусп-ві, формування в неї поваги до культур. і сусп. цінностей; проблеми орг-ції навч.-вихов. процесу в школах-інтернатах, школах та групах продовж. дня.

Пр.: Педагогічні проблеми розвитку шкіл-інтернатів, шкіл і груп продовженого дня. 1968; Розвиток народної освіти в Українській РСР. 1970; Дидактика сучасної школи. 1987; Управление школой продленного дня. 1991; Специфіка позаурочної виховної роботи з учнями шкіл-інтернатів для дітей-сиріт у позаурочній діяльності. 1998 (співавт.); усі – Київ.

Літ.: Збірник матеріалів про доробок українського педагога Бориса Кобзаря. К., 1995.

С. І. Болтівець

Стаття оновлена: 2013