ПАНЬКЕ́ВИЧ Юліан Іванович (псевд. — Простен Добромисл; 04. 07. 1863, с. Устя-Зелене, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — літо 1935, Харків) — живописець і графік, письмен­ник, громадський діяч. Закінчив гімназію у м. Бережани (нині Тернопільського р-ну, 1884). На­вчався в Краківській (Польща, 1884–85; викладачі І. Яблонський, Л. Лефлер, Ф. Цинк) та Ві­денській (1885–87) академіях мистецтв. 1885 — учасник студентської мандрівки з Тернополя до Чернівців, під час якої по­зна­йомився з І. Франком та М. Івасюком, змальовував краєвиди та памʼятки архітектури східної Галичини — руїни монастиря в с. Семенів, монастиря отців василіан по­близу м. Теребовля (нині обидва — Тернопільського р-ну), Теребовлянського замку та ін. Від 1892 працював у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) і селах Прикарпа­т­тя, зокрема на Рогатинщині, де організовував хори, на­вчав малярству, оформляв хати-читальні, роз­писував церкви, записував фольклор тощо. Від 1898 — у Львові. Спів­засновник і секретар «Товариства для роз­вою руської штуки» (1898), спів­організатор ви­ставок під егідою товариства (1898, 1900, 1903). Сприяв у на­вчан­ні М. Бойчуку. Від осені 1933 — у Харкові; працював старшим науковим спів­робітником історичного музею. Сприяв становлен­ню українського народного мистецтва кінця 19 — 1-ї половини 20 ст. Твори П. — синтез української живописної традицій та постім­пресіонізму. Створював картини релігійного змісту (образи святих в українському народному одязі), жанрові композиції («Поверне­н­ня з ярмарку», 1885; «На сільському май­дані», 1891; «Рибалки над Прутом», 1893; «Сільська мадон­на», 1895; «Тарасове горе», 1903), порт­рети (М. Костомарова, 1885; Т. Шевченка, 1904; І. Франка, 1910 та ін.), пейзажі («Весна», 1922; «Водо­спад у лісі», 1926 тощо). Про­ілюстрував поетичну антологію «Акорди» (Л., 1903), упорядником і редактором якої був І. Франко, а також книги «Баронський син в Америці» (1918), «Як пов­став світ» і «Похорон­ні голосі­н­ня» В. Гнатюка, поезії С. Ру­данського, Я. Щоголева та ін. Автор сатиричних куплетів, казок, оповідань, пере­кладів, статей у періодичних ви­да­н­нях. Загинув за незʼясованих об­ставин. У рідному селі створено кімнату-музей П. (1993).