Юхновський Ігор Рафаїлович

Визначення і загальна характеристика

ЮХНО́ВСЬКИЙ Ігоp Рафаїлович (01. 09. 1925, с. Княгинин, нині Дубенського р-ну Pівненської обл. — 26. 03. 2024, Львів) — фізик, громадсько-політичний діяч. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967), академік НАНУ (1982). Дійсний член НТШ (1995). Пpемії імені М. Кpиловa AН УРСР (1986) та імені М. Боголюбова НАНУ (2017). Герой України (2005). Народний депутат України (1990—94, 1994—98, 1998—2002, 2002—06). Орден «За заслуги» 3-го (1995) та 1-го (2000) ступенів. Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2001), 4-го (2009) та 3-го (2020) ступенів. Орден Свободи (2016). Державні нагороди СРСР.

Зaкінчив Львівський університет (1951), де 1954—69 й працював: 1959—69 — завідувач кафедри теоретичної фізики. 1969—80 — засновник і завідувач від­ділу статистичної теорії конденсованих систем (Львів), 1980—90 — керівник Львівського від­діле­н­ня статистичної фізики Ін­ституту теоретичної фізики АН УРСР; 1990—2006 — директор, від 2006 — почесний директор Ін­ституту фізики конденсованих систем НАНУ (Львів); 2006—10 — в. о. голови Українського ін­ституту національної памʼяті (Київ). 1990—98 — голова Західного наукового центру НАНУ; від 2010 — радник Президії НАНУ. 1987 очолив Львівське від­діле­н­ня товариства «Меморіал», разом із його членами вів пошук слідів злочин­ної діяльності тоталітарного режиму, домігся до­зволу на від­новле­н­ня меморіального комплексу могил Січових Стрільців на Янівському цвинтарі, під­тримував ново­створене Товариство захисту української мови, брав участь в організації Народного руху за пере­будову тощо. Член НРУ та Центрального проводу РУХу (УНР).

У ВР України: 1-го склика­н­ня — керівник опозиційного Демократичного блоку, голова Народної ради (1990—91), голова (1990—92), член (1992—94) Комісії з питань народної освіти і науки; 2-го — за­ступник голови Комітету з питань науки та народної освіти (1994—98), член (уповноважений) групи «Кон­ституційний центр» (1994—96 — керівник групи «Державність»); 3-го — голова під­комітету з питань економічної політики та фінансово-банківської діяльності в промисловості Комітету з питань промислової політики (1998—2000), голова Комітету з питань науки і освіти (2000—02), член фракції НРУ (1998—2000) та УНР (2000—02); 4-го — член фракції «Наша Україна», перший за­ступник голови Комітету з питань науки і освіти. Від жовтня 1992 до березня 1993 — Перший Віце-премʼєр-міністр України.

Науковi дослiдже­н­ня стосувалися статистичної фiзики та теорiї конденсованої речовини. Створив знану в свiтi Львiвську наукову школу зi статистичної фiзики, в рамках якої роз­роблено оригiнальнi i потужнi методи теоретичних дослiджень систем взаємодiючих частинок: метод колективних змiн­них і метод змiщень та колективних змiн­них, що до­зволили роз­вʼязати серiю принципових про­блем фiзики конденсованої речовини. Зробив значний внесок у роз­виток теорiї рiдин i роз­чинiв електролiтiв, металiв i сплавiв, не­впорядкованих систем, фазових пере­ходiв та критичних явищ. Дослiджував викори­ста­н­ня математичних методiв в економiцi та роз­витку суспiльства, про­блеми енергетики, про­блеми без­пеки обʼєкту «Укри­т­тя» на ЧАЕС. Остан­нiм часом роз­робляв теорiю критичної точки «рiдина—газ». 1 вересня 2024, в 99-й день народже­н­ня Ю., від­булася низка заходів на вшанува­н­ня його памʼяті.

Пр.: Статистическая теория клас­сических равновесных систем. К., 1980 (спiвавт.); Фазовые пере­ходы второго рода в методе кол­лективных пере­мен­ных. К., 1985; Квантово-статистическая теория неупорядочен­ных систем. К., 1991 (спiвавт.); Основи квантової механiки. К., 1995; 2002; Мiкро­скопiчна теорiя фазових пере­ходiв у тривимiрних системах. Л., 2001 (спiвавт.), Ви­бранi працi. Л., 2005. Фiзика; Економiка; 2010. Полiтика.

Літ.: Ігор Рафаїлович Юхновський: Біо­бібліогр. покажч. Л., 1985, 1995, 2020; Академік НАН України Юхновський Ігор Рафаїлович (до 80-річчя з дня народже­н­ня): Довідк. вид. Л., 2005; Ін­ститут фізики конденсованих систем НАН України: дорога тривалістю у пів­столі­т­тя. Л., 2019.

І. М. Мриглод, Т. М. Брик

Завантажити статтю