ПА́НЧЕНКО Любов Михайлівна (02. 02. 1938, с. Яблунька, нині у складі м. Буча Київської обл. — 30. 04. 2022, Київ, похована в Бучі) — графік, модельєрка одягу, учасниця українського правозахисного руху. Дружина О. Олійника. Премія імені В. Стуса (2001). Закінчила від­діле­н­ня вишивки Київського училища прикладного мистецтва (1960; через тяжку хворобу пропустила 2 р.), вечірній факультет графіки Київської філії Львівського полі­графічного ін­ституту (1969). Працювала в Києві модельєром у кравецькій екс­периментальній майстерні; художником-модельєром у Проєктно-кон­структорському технологічному ін­ституті та Республіканському будинку моделей (1970-х рр.). Належала до групи мисткинь-шістдесятниць. Від 1962 — учасниця клубу творчої молоді «Сучасник»: від­відувала літературну студію «Брама» (керівник В. Могильний), оформлювала афіші для літературних вечорів, використовуючи нарбутівський шрифт. Роз­робила ескізи українських рушників для оформле­н­ня Музею Т. Шевченка в Києві; створювала сценічні костюми для студентського фольклорно-етно­графічного хору «Жайворонок» та чоловічого самодіяльного хору «Чумаки». У творах по­єд­нувала традиційний крой із особливо вишуканим яскравим дизайном, у якому квіткові композиції та геометричні орнаменти не були точним копіюва­н­ням зразків народного мистецтва, а власним творчим осмисле­н­ням цілісного й гармонійного образу моделі. Її ескізи моделей одягу публікували в журналі «Радянська жінка»; вони були пред­ставлені на ви­ставці в Донецьку 1968. У 1960–80-х рр. працювала в техніці декоративного роз­пису; у 1970-х рр. створила близько 40 робіт в техніці колажу, зокрема модерні колажні картини з різних за кольором і текс­турою пальтових тканин. Авторка порт­ретів та пейзажних акварелей, ліно­гравюр, робіт тушшю та олівцем. Екс­периментувала, додаючи у твори елементи декору. Перша персональна ви­ставка від­булася 1988 в редакції журналу «Київ»; за часів незалежної України організовував їх Музей шістдесятництва (обидва — Київ), де зберігається понад 600 її робіт. По­страждала внаслідок окупації Бучі російськими військами 2022, тоді ж було знищено кілька її робіт, зокрема колаж «Скорбота (Памʼять)» (1978), померла в лікарні.