Кобизький Іван Митрофанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобизький Іван Митрофанович

КОБИ́ЗСЬКИЙ Іван Митрофанович (01. 01. 1894, м. Кролевець, нині Сум. обл. – 13. 11. 1930, м. Ліптовський Мікулаш, нині Словаччина) – педагог. Закін. Черніг. духовну семінарію (1911), істор.-філол. ф-т Варшав. ун-ту (1915). Під час навч. у ж. «Вера и жизнь» публікував свої враження від подорожі до Криму (згодом видані окремою книгою). Після закінчення Ун-ту вступив до Костянтинів. військ. уч-ща в Києві, 1917 закін. офіцер. піхотне уч-ще в м. Оранієнбаум (нині Ломоносов Ленінгр. обл.). Того ж року вступив до Армії УНР. Згодом через хворобу залишив військ. службу. Від 1918 працював учителем укр. мови в 1-й Черніг. хлоп’ячій г-зії, а також за дорученням Учит. спілки очолював шевченків. відділ Черніг. музею ім. В. Тарнавського. З приходом більшов. військ в Україну – знову в Армії УНР, з частинами якої інтернов. на тер. Польщі, де викладав українознавство на курсах для полонених українців, у Г-зії ім. І. Стешенка, завідував Школою укр. пластунів. 1923 після ліквідації таборів інтернов. українців переїхав до Праги, очолював хлоп’ячий інтернат; згодом – проф. і дир. Укр. реформов. реал. г-зії у м-ку Ржевниці (побл. Праги).

О. М. Колянчук

Стаття оновлена: 2013