Кобилецька поляна

КОБИЛЕ́ЦЬКА ПОЛЯ́НА  — селище міського типу Рахівського району Закарпатської області. Знаходиться на р. Шопурка (притока Тиси, бас. Дунаю), за 185 км від обл. центру, за 50 км від райцентру та за 12 км від залізнич. ст. Великий Бичків. Смт оточене горами, одна з них має назву Кобила (вис. 1680 м над р. м.). Площа 5,2 км². Насел. 3391 особа (2001, складає 105,2 % до 1989): українців — 74 %, угорців — 24 %. Уперше згадується в писем. джерелах 15 ст. Осн. заняттями насел. тривалий час були землеробство, скотарство та лісорозроблення. Від 1541 К. П. входила до князівства Трансильванія (Семиграддя), яке перебувало у васал. залежності від Туреччини. Збереглися залишки турец. штольні, з якої видобували залізну руду. Від кін. 17 ст. — у межах кордонів Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 18 ст. в околицях К. П. діяли загони опришків. 1770 тут держ. казначей. канцелярією (гол. власник — Віден. придворна казна) засн. металообробне підприємство (працювало до 2010; див. «Закарпатський арматурний завод»). 1910 у К. П. мешкало 1832 особи. У ході 1-ї світової війни в жовтні 1914 село кілька днів утримували рос. війська. У квітні 1919 К. П. на короткий час захопила Румунія. Від 1920 — у складі Чехо-Словаччини, від 1939 — під угор.-гортист. окупацією. Від жовтня 1944 К. П. контролювали рад. війська. За рад.-чехословац. договором у червні 1945 разом із Закарп. Україною ввійшла до УРСР. Від 1971 — смт. 1979 мешкало 2,9 тис., 1999 — 3,3 тис. осіб. Нині у смт діють 4 лісництва. У К. П. — заг.-осв. школа, 1 угор. і 2 укр. дитсадки; Будинок культури, 2 б-ки; лікарня, амбулаторія; відділ. ощадбанку. Є джерела мінерал. вод. Функціонують лікув.-оздоров. комплекс «Трембіта», база відпочинку «Квасний». Реліг. громади: УПЦ МП, РКЦ, УГКЦ, євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. 1994 у К. П. під час конфес. протистояння розібрано та спалено пам’ятку архітектури — дерев’яну церкву Вознесіння Господнього з дзвіницею (18 ст., за ін. даними — 16 ст.). Серед видат. уродженців — живописець, нар. художник УРСР і СРСР Й. Бокшай.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю