Кобилянський Люцій (Луцій) Ремігійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобилянський Люцій (Луцій) Ремігійович

КОБИЛЯ́НСЬКИЙ Люцій (Луцій) Ремігійович (1855, м. Золотоноша, нині Черкас. обл. – 15. 03. 1941, Прага) – лікар, культурно-громадський діяч, музикознавець. Д-р філософії. Закін. класичну г-зію в Житомирі (1871), мед. ф-т Ун-ту св. Володимира в Києві (1877). У 1872–74 співав у хорі М. Лисенка, зокрема брав участь в аматор. виставах його оперет «Чорноморці» (1872) і «Різдвяна ніч» (1874) як хорист і танцюрист. Належав до київ. «Громади». Від 1877 працював на Кавказі військ. лікарем, згодом – губерн. мед. інспектором, установив дружні взаємини з грузин. культур. діячами. Періодично приїжджав до Києва, зустрічався з М. Лисенком, який у листі до Г. Маркевича від 25 липня 1903 клопотався про запрошення К. до Полтави на всеукр. свято з нагоди відкриття пам’ятника І. Котляревському. Під час роботи пом. міського лікаря в Баку К. разом з І. Черняхівським організував 1903 великий укр. концерт, присвяч. 35-річчю творчої діяльності М. Лисенка (відбувся в залі місц. Громад. зібрання за участі хору, оркестру та солістів; К. виголосив доповідь про муз. і громад. діяльність ювіляра). Після 1905 – голова т-ва «Просвіта» у Баку, опікувався культ.-мист. діяльністю українців на Кавказі. З поч. 1-ї світ. війни був мобілізов. до рос. армії. Як лікар 8-ї Сибір. стрілец. дивізії Зх. фронту у серпні 1917 був обраний від Всеукр. ради військ. депутатів до складу УЦР у Києві. Належав до Партії укр. соціалістів-революціонерів. 1918–20 – на дипломат. роботі (радник Посольства України в Туреччині). Від вересня 1920 – політемігрант у Чехо-Словаччині. Працював лікарем, 1923–24 – зав. санаторію у с. Кваси (нині Рахів. р-ну Закарп. обл.). Чл. Т-ва укр. лікарів у Чехо-Словаччині. Співпрацював з Укр. робітн. ун-том, що діяв від 1927 при Укр. ін-ті громадознавства у Празі способом заочного навч. (з єдиним ф-том сусп. наук): написав курс лекцій «Українська музика», розісланий 1931 студентам. У 1930-х рр. працював в Укр. істор. кабінеті у Празі.

Пр.: Спомини про М. В. Лисенка (з приводу перших роковин смерти батька української музики) // ЛНВ. 1913. Кн. 12; Пам’яті М. Лисенка // Воля. Відень, 1920. № 11; Микола Лисенко: Біогр. нарис. Л., 1930.

Літ.: Наріжний С. Українська еміграція. Ч. 1. Культурна праця укр. еміграції між 2-ма світ. війнами. Прага, 1942; Ч. 2. Культурна праця укр. еміграції 1919–1939. К., 1999; Українська Центральна Рада: Док. і мат. Т. 1–2. К., 1996–1997; Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Т. 1–2. К., 2002; Лисенко М. Листи. К., 2004; Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки (1918–1920): Док. і мат. Т. 1–2. К., 2006.

Р. Я. Пилипчук

Стаття оновлена: 2013