Кобів Йосип Устимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобів Йосип Устимович

КО́БІВ Йосип Устимович (10. 01. 1910, Львiв – 22. 11. 2001, там само) – фахівець у галузі класичної філології, перекладач. Канд. фiлол. н. (1955), проф. (1993). Чл. НСПУ (1992), дійс. чл. НТШ (1993), почес. чл. Польс. фiлол. т-ва (1995). Лiт. премiя iм. М. Рильського (1993). Закін. Львів. ун-т (1934). Викладав лат. мову у Перемишлян. г-зії (Львів. обл., 1935–39). Від 1945 – у Львiв. ун-ті (з перервою від 1973, коли за підозрою у націоналіст. поглядах не допущений до захисту доктор. дис. і звільн. з роботи): зав. (1958–66), проф. (1992–96) каф. класич. філології. Наук. дослідж. присвяч. питанням історії антич. мовознавства й літ-ри, теорії класич. мов, методики викладання антич. мов. Написав кандидат. дис. на тему «Вчення античних граматиків про відмінки», доктор. – «Система граматичних понять і термінів давньогрецького вчення про мову». Засн. наук. школи з вивчення грамат. спадщини антич. дослідників мови, ред. міжвідом. зб. «Питання класичної філології» (1959–73). Автор ґрунт. ст. «Роль і місце рідної мови у викладанні латинської мови» («Методика викладання класичних мов», Л., 1965), літературознав. розвідок про Аристотеля, Верґілія, Горація, Плутарха, Т. Мора, Е. Роттердамського. Переклав з давньогрец. мови твори «Поетика» («Питання класичної філології», Л., 1965, співавт. Ю. Цимбалюк), «Про мистецтво» («Всесвіт», 1978, № 12) Аристотеля, «Повiсть про Херея i Каллiрою» Харiтона (там само, 1980, № 1), «Дамоклiв меч: Антична новела» (1984, співавт. Ю. Цимбалюк), «Порiвняльнi життєписи» Плутарха (1991), «Апологiя», «Iон», «Протагор», «Федр», «Федон» Платона (зб. «Платон. Діалоги», 1995); з лат. – «Промови Ціцерона на захист поета Архiя» (хрестоматія «Антична література», 1968), «Метаморфози, або Золотий осел» Апулея (1982, співавт. Ю. Цимбалюк; усі – Київ), «Сатирикон» Петронiя («Всесвіт», 1986, № 9), «Утопiя» Т. Мора, «Мiсто Сонця» Т. Кампанелли (обидва – 1984), анонімні «Листи темних людей» (1987), «Домашнi бесiди» Е. Роттердамського (1993; усі – Київ), «Кодекс канонiв Схiдних Церков» (Рим, 1993). У його перекл. з післямовою та коментарями до зб. «Віхи в історії античної естетики» (К., 1988) увійшли трактати Аристотеля, Лукіана, Ціцерона, Плінія Старшого, анонім. «Про високе». Переклади К. відзначаються філол. точністю у відтворенні літ. стилю та різноманіт. реалій антич. світу. Брав участь в укладанні бібліогр. покажчика «Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939)» (Л., 2003).

Лiт.: Содомора А. Пiвсторiччя служiння науцi: Й. У. Кобiву – 75 // Жовтень. 1985. № 1; Корж Н. Невтомний дослiдник класичної давнини // Вiтчизна. 1990. № 8; Лучук Т. Патрiарх львiвської школи перекладачiв: Й. У. Кобiву – 85 // Дзвiн. 1995. № 2; Йосип Кобів: Біобібліографія. Л., 1997; Домбровський Р. Невтомний дослідник античності (До 90-річчя з дня народж. Й. Кобіва) // Всесвіт. 2000. № 1–2; Зорівчак Р. Патріарх української класичної філології // Вісн. НТШ. 2000. Число 23; Штрихи до портрета професора Йосипа Кобіва. Л., 2000; Содомора А. «Активний стан»: категорія граматики – і життя. Штрихи до портрета Йосипа Кобіва // Дзвін. 2003. № 5–6.

Р. П. Зорівчак

Стаття оновлена: 2013