Пулюй Іван Павлович

Визначення і загальна характеристика

ПУЛЮ́Й Іван Па­влович (02. 02. 1845, м. Гримайлів, нині с-ще Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 31. 01. 1918, Прага) — фізик, електротехнік, пере­кладач, публіцист, громадський діяч. Дійсний член НТШ (1899). Закінчив Греко-католицьку духовну семінарію у Відні (1869) та філософський факультет Ві­денського університету (1872), де 1872—74 й працював. 1874—75 — асистент-викладач Військово-морської академії у м. Фіюме (нині Рієка, Хорватія). 1876 у Страсбурзькому університеті (Франція) здобув ступінь доктора філософії з фізики. 1876—83 — асистент і приват-доцент Ві­денського університету; 1883—84 — консультант і директор фабрики освітлювальних ламп у м. Штайр (Австрія); 1884—1916 — звичайний професор екс­периментальної та технічної фізики, 1888—89 — ректор Німецької високої технічної школи в Празі. Провадив дослідже­н­ня у галузі молекулярної фізики та мікро­структури речовини, встановив природу та фундаментальні властивості катодних (1880—82) і Х-променів (1896), започаткував медичну діагностику, отримавши знімки найвищої якості з допомогою газорозрядної трубки власної кон­струкції (1881). Автор праць з теоретичної і практичної електротехніки, екс­перт і керівник проєктів побудови великих електро­станцій на змін­ному струмі в Чехії та низки винаходів. Сконстру­йовані ним апарати були від­значені на всесвітніх ви­ставках у Парижі (1878, 1881) і зберігаються у музеях Парижа та Мюнхена. Ще за життя його внесок у фізику висвітлили ві­домі Нобелівські лауреати — Ґ.-Й. Ліп­пман в університетському під­ручнику (1889, з пере­ви­да­н­нями) та Дж.-Дж. Томсон у моно­графії (1898). Був почесним членом Ві­денського електротехнічного товариства.

На­прикінці 1860-х рр. почав видавати духовну літературу для українців рідною мовою. Разом із П. Кулішем (див. Кулішезнавство) працював над пере­кладом Біблії українською мовою: 1871 ви­дано 4 Євангелія, 1880 — повний текст Нового завіту, 1903 — усієї Біблії («Cьв. Письмо Старого і Нового Завіту», Ві­день). З метою роз­будови системи освіти рідною мовою укладав під­ручники для гімназій, публікував науково-популярні брошури з фізики та астрономії. 1902 у складі делегації НТШ пере­дав уряду Австро-Угорщини меморіал із вимогою від­кри­т­тя українського університету у Львові. Автор понад 20-ти публіцистичних статей і брошур з української про­блематики, зокрема праці «Ukraina und ihre internationale politische Bedeutung» («Україна і її між­народне політичне значе­н­ня», Ві­день, 1915), у якій аргументував важливість для Європи створе­н­ня незалежної України. Разом з І. Горбачевським очолив Комітет допомоги українським біженцям і військовополоненим, заснував фонд під­тримки на­вча­н­ня української молоді (1914, Прага). За календарем ЮНЕСКО від­значено 1995 Роком Івана Пулюя. Ви­дано «Іван Пулюй. Збірник праць» (К., 1996, за редакцією В. Шендеровського) та «Іван Пулюй. Листи» (Т., 2007, упорядниця О. Збожна). 1995 Тернопільському технічному університету присвоєно імʼя П., 1997 Президією НАНУ засновано премію його імені за дослідже­н­ня в галузі прикладної фізики. П. встановлено памʼятники у Гримайлові й Івано-Франківську, на­звано вулиці та провулки у Гримайлові, Києві, Він­ниці, Дні­прі, Івано-Франківську, Львові, Тернополі, містах Бровари (Київська обл.), Городок (Хмельницький р-н Хмельницької обл.), Дрогобич (Львівська обл.), одну з малих планет.

Пр.: Über die Reibungsconstante der Luft als Function der Temperatur // Wiener Berichte. 1874. Bd. 69; Über einen Schulapparat zur Bestimmung des mechani-schen Wärmeäquivalentes // Annalen der Physik. 1876. Bd. 233; On the Friction of Vapours // Philosophical Magazine. 1878. Vol. 6; Telephon-Signalapparat // Carlʼs Rep. f. Physik. 1878. Bd. 14; The Fourth State of Matter. A Refutation // Science. 1880. Vol. 1 (спів­авт.); Strahlende Elektroden-Materie und der sogenannte vierte Aggregatzustand. Wien, 1883; Radiant Elektrode Matter and the So-Called Fourth State. London, 1889; Ein Telethermometer // Wiener Berichte. 1889. Bd. 98; Über die Entstehung der Röntgenʼschen Strahlen und ihre photographische Wirkung // Там само. 1896. Bd. 105; Нові і пере­мін­ні звізди. Л., 1901.

Літ.: Ґайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй (1845—1918): Жит­тєписно-бібліогр. нарис. Л., 1998; Нагорняк С., Медюх М. Фізико-технічні ідеї Івана Пулюя. Т., 1999; M. F. LʼAnnunziata. Radioactivity: Introduction and History, From the Quantum to Quarks. Elsevier, 2016; Ґайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй. Життя і творчість. Л., 2019; Петрик М. Іван Пулюй у вимірі світового науково-технічного про­гресу // Вісн. НТШ. 2025. Ч. 71.

Р. М. Пляцко

Завантажити статтю