Кобржицький В’ячеслав Опанасович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобржицький В’ячеслав Опанасович

КОБРЖИ́ЦЬКИЙ В’ячеслав Опанасович (21. 03(03. 04). 1906, м. Кам’янець-Подільськ, нині Кам’янець-Подільський Хмельн. обл. – 30. 07. 1985, с. Раков Мінської обл.) – співак (тенор), педагог. Батько Т. Кобржицької. Доц. (1965). Засл. арт. УРСР (1949). Закін. Київ. кооп. ін-т (1931), навч. у Київ. консерваторії (1938–41; кл. О. Брагіна), закін. Ташкент. консерваторію (1942). Відтоді – актор Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка (м. Семипалатинськ, Казахстан); 1943–45 – соліст Казах. театру опери та балету (Алма-Ата, нині Алмати). Від 1946 – у Львові: соліст театру опери та балету ім. І. Франка (до 1970), водночас 1956–60 – викл. Пед. ін-ту, 1961–80 – Консерваторії. Володів рівним, багатобарв. голосом повного діапазону. Особливо яскраві образи створив в операх-першопрочитаннях театру: «Лісова пісня» В. Кирейка (Лукаш), «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (Лизогуб), «Украдене щастя» Ю. Мейтуса (Микола). У концертах виконував пісні і романси укр. (М. Лисенко, Я. Степовий, К. Стеценко, Д. Січинський, Л. Ревуцький) та рос. (М. Глінка, П. Чайковський, М. Римський-Корсаков) композиторів.

Партії: Андрій («Катерина» М. Аркаса, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Герман, Ленський, Водемон («Пікова дама», «Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Альфред, Герцог («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Рудольф, Пінкертон, Каварадоссі («Богема», «Мадам Баттерфляй», «Тоска» Дж. Пуччіні), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні).

О. Р. Паламарчук

Стаття оновлена: 2013