Кобринський Володимир Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кобринський Володимир Васильович

КОБРИ́НСЬКИЙ Володимир Васильович (16. 10. 1873, с. Білоберізка, нині Верховин. р-ну Івано-Фр. обл. – 17. 10. 1958, м. Коломия Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – мистецтвознавець, етнограф. Небіж Й. Кобринського. Навч. у Коломий. г-зії, закін. Львів. учител. семінарію та офіцер. школу. Перебував на військ. службі в австр. армії. 1896–98 учителював у Коломиї. 1898–1933 – контролер на залізнич. станціях у Коломиї, Станіславові. Збирав матеріали про гуцул. мист-во. 1926 при Нар. домі в Коломиї відкрив музейну кімнату, започаткувавши Коломий. музей нар. мист-ва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського (1934–54 – дир.; на фасаді 1990 встановлено мемор. дошку В. та Й. Кобринським, скульптор В. Вільшук). Створив громад. музеї в Рогатині (Івано-Фр. обл.), Бережанах, Теребовлі (обидва – Терноп. обл.), Cокалі (Львів. обл.). Брав участь в археол. розкопках. Автор ст. «Гродно і його викопалини» (1933), «Коломия – столиця Гуцульщини», «Спомини про Івана Франка» (обидві – 1950), «Спомини про Юрія Шкрібляка» (1951; усі – у рукописах), «Зі шпилів Чорногори до музею» // «Діло», 1935, 5 січ.; «Незабутні спогади» // «Василь Стефаник у критиці та спогадах» (К., 1969).

Літ.: Арсенич П. Охоронець скарбів // Галичина. 1998, 10 жовт.; Ткачук Я. Музейник із Коломиї // Нар. мист-во. 2009. № 1–2.

П. І. Арсенич

Стаття оновлена: 2013