Кужелєв Микола Георгійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кужелєв Микола Георгійович

КУ́ЖЕЛЄВ Микола Георгійович (20. 01. 1942, Одеса) – художник теат­­ру. Батько М. Кужелєвої. Чл. НСХУ (1970). Закін. Харків. худож. ін-т (1966; майстерня Б. Ко­­сарева), навч. у Д. Лідера у Театр. т-ві. Працював гол. художником: Харків. (1966–76) та Одес. (1976–82) ТЮГів; 1984–87 – Дніпродзержин. муз.-драм. театру ім. Лесі Українки (Дніпроп. обл.); від 1994 – Київ. ТЮГу. Учасник всеукр. (від 1968), всесоюз. (від 1979) мист. виставок. Персон. – у Харкові (1975), Києві (1976, 1981, 1986, 1991, 1996), Одесі (1981). Оформив вистави: «Журавлине пір’я» Д. Кі­­носіта (1966), «А зорі тут тихі…» Б. Васильєва, «Блоха» Є. Зам’я­­тіна (обидві – 1971; усі – Харків. ТЮГ), «Молода гвардія» за О. Фа­­дєєвим (1971, ТЮГ у Макіївці Донец. обл.), «Ім’ям революції» М. Шатрова (1972, Київ. ТЮГ), «Вишневий сад» А. Чехова (1972), «Забути Герострата» Г. Горіна (1973), «Живий труп» Л. Толсто­­го (1974), «Річард ІІІ» В. Шекспі­­ра (1975; усі – Харків. укр. драм. театр ім. Т. Шевченка), «Черевички» за повістю «Різдвяна ніч» М. Гоголя (1978, Одес. укр. муз.-драм. театр ім. В. Василька), «Самогубець» М. Ердмана (1989, Черкас. укр. муз.-драм. театр ім. Т. Шевченка), «Біла ворона» Ю. Рибчинського і Г. Татар­ченка (1991, Нац. драм. театр ім. І. Франка, Київ) та ін. Створює ескізи костюмів і декорацій, театр. афіші (для них характерне цікаве просторове вирішення), а також живописні натюрморти, пейзажі, портрети. Окре­­мі роботи зберігаються в Одес. картин. галереї, МТМК України (Київ). Автор зб. поезії «Остаюсь весенним» (К., 2010).

Тв.: живописні серії – «Бахчисарай», «Крим», «Одеса» (усі – 1980-і рр.), «Ки­­їв» (1990-і рр.), «Туреччина» (2000).

Літ.: Владимиров И. Художник теат­­ра // Крас. знамя. 1975, 14 окт.; Са­­вицкая О. Двойной портрет в театраль­­ном интерьере // Веч. Одесса. 1980, 7 авг.; Воротняк Т. Почерк сценографа // Чорномор. комуна. 1981, 30 черв.; Микола Кужелєв: «Ми живемо в епоху дилетантів» / Інтерв’ю взяла Л. Гу­­рен­­ко // КіЖ. 2002, 13 берез.; Николай Ку­­желев. Жизнь, отданная искусству. К., 2012.

С. М. Сухомлинова

Статтю оновлено: 2014