Ковальов Олег Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальов Олег Борисович

КОВАЛЬО́В Олег Борисович (07. 09. 1940, м. Маріуполь Сталін., нині Донец. обл.) – живописець. Чл. НСХУ (1988). Засл. художник України (2016). Навч. у Я. Никодимова, закін. Ростов. художнє уч-ще (РФ, 1966; викл. В. Горчаков, П. Черенов). Працював у майстернях Маріуп. орг-ції НСХУ (1966–2000), кер. «АРТ-М» при ній (2005–12). Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок від 1966. Персон. – у м. Жданов (нині Маріуполь, 1971). Із Є. Скорлупіним ініціював проведення у Маріуполі Всеукр. худож. виставки «Меморіал Куїнджі» (1973, 2007, 2012). Осн. галузі – монум.-декор. мист-во (рельєф, фреска, мозаїка, вітраж, інтарсія) і станк. живопис. У реаліст. манері з орієнтацією на традиції укр. і рос. станк. малярства створює темат. картини, портрети та пейзажі, відтворюючи протиріччя існування сучас. індустр. середовища і заповід. природи Приазов’я. Окремі роботи зберігаються у музеях Донецька, Маріуполя.

Тв.: фреска «Кіно» (1967–71, кінотеатр), мозаїка «Фольклор України» (1985, Будинок побуту), інтарсія «Письменники» (1987, б-ка; усі – співавт., у Маріуполі), вітраж «Знаки зодіаку» (1995); живопис – серії «Трудовий Маріуполь» (1968–85), «Рідне Приазов’я» (1968–2012); «Приазовський натюрморт» (1972), «Міксер Азовсталі» (1974), «Кораблі в Маріуполі», «Вісті з Багіо», «Седнів» (усі – 1979), «Металург» (1983), «Сталевари бригади А. Бульського» (1985), «Білосарайська коса – край птахів» (1998), «Крутий берег» (2002), «Ранковий шлях» (2004), «Бурхливе море» (2006), «Світлий день» (2007), «Узбережжя» (2008), «Шлях на Білосарайку», «Азовська хвиля», «Майстерня в Седневі» (усі – 2009), «Ранковий берег Білосарайки», «Крим. Судак» (обидва – 2010), «Самотнє вітрило» (2011), «На батьківщині А. Куїнджі», «Заповідний степ» (обидва – 2012).

Літ.: Міщенко Г. Шлях до самоствердження // ОМ. 2002. № 4; Художники Донеччини: Альбом. Д., 2008; Художники Маріуполя: Альбом. Маріуполь, 2012.

О. М. В’ячеславова

Стаття оновлена: 2016