Кужельний Олексій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кужельний Олексій Павлович

КУЖЕ́ЛЬНИЙ Олексій Павлович (25. 04. 1953, Київ) – режисер, театраль­но-громадський діяч. Нар. арт. України (1997). Премії: літ.-мист. ім. І. Котляревського (1999), НСТДУ ім. В. Блавацького (2001), літ. ім. А. Малишка (2008), «Київ» ім. А. Бучми (2010). Орден «За заслуги» 3-го (2013) та 2-го (2016) ступ. Закін. Київ. автомоб.-дорож. ін-т (1975), ін-т театр. мист-ва (1983; викл. В. Неллі, М. Рудіна), Вищі режисер. курси при Держ. ін-ті театр. мист-ва (Мос­ква, 1985; викл. А. Ефрос, Ю. Лю­бимов, Р. Сирота). Працює у Києві: 1985–86 – асист. реж. укр. драм. театру ім. І. Франка; 1986–88 – худож. кер. Укр. фольклорно-етногр. ансамблю «Калина»; від 1988 – засн. і худож. кер. май­стерні театр. мист-ва «Су­зір’я»; водночас 1989–93 – викл., від 2009 – проф. каф. театрознавства Ун-ту театру, кіно і теле­бачення; за сумісн. від 2000 – зав. каф. режисури Нац. академії керів. кадрів культури і мист-в. 2001–07 – худож. кер. Міжнар. театр. фестивалю міст-побра­тимів «Київ травневий». Голова правління Київ. відділ. НСТДУ (від 2012). К. – автор і реж. літ. вечорів, присвяч. творчості відо­мих укр. письменників і митців, зокрема М. Волошина, П. Загре­бельного, О. Сизоненка; провів численні культурно-мист. акції з нагоди відкриття мемор. дощок у Києві О. Вертинському, М. Во­лошину, К. Малевичу, Б. Пастер­наку; до держ. свят, днів вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру та ін. Започаткував проведення Міжнар. театр. фестивалю моновистав «Київська парсу­на» (1991–95), фестивалю камер. театрів «Сузір’я» (Київ, 1995). Автор навч. посібника «Основи режисури театралізованих видовищ і свят» (К., 2012), низки статей з питань орг-ції масових свят і театр. видовищ.

Вистави: «Оленчине щастя» за Л. Ус­тиновим (1982), «Здавалося б, одне лиш слово» А. Малишка, «Снігова королева» за Г.-К. Андерсеном (обидві – 1983), «Сад божественних пісень» за Г. Сково­родою (1989), «Угорська Медея» А. Ґьон­ца (1991), «Аудієнція» В. Гавела (1992), «Випромінювання батьківства» К. Вой­тили (1993), «Зачароване коло, або Ко­лискова для Лесі» за Лесею Українкою, «Лист незнайомки» за С. Цвайґом (оби­дві – 1995), «Федра» Ж.-Б. Расіна (1997), «Цвєтаєва + Пастернак» Є. Чуприни, «Посаг кохання» за Ґ. Маркесом (обидві – 2004), «Оскар – Богу» за Е.-Е. Шміт­том (2006), «Все про кохання» за Олек­сандром Олесем (2008), «Нізвідки з любов’ю…» за Й. Бродським, О. Вертинським, О. Галичем (2012), «Прекрас­ний звір у серці» за М. Вінграновським (2013).

Літ.: Мазур Н. «Сузір’я» – це Кужель­ний // ДУ. 1990, 2 лют.; Богдашевський Ю. Престижний театр Олексія Кужельного // УТ. 1999. № 4; Сущенко О. Сейф із секретами митця // Веч. Київ. 2002, 25 січ.; Алексей Кужельный: «Фестиваль – это благая весть и посла­ние любви» / [Интервью взяла Т. Ковтун] // Публич. люди. 2006. № 6; Клековкін О. Космос – Київ – Кужельний // День. 2013, 25 квіт.

В. М. Набедрик

Статтю оновлено: 2016