Ковальов Олексій Леонтійович — Енциклопедія Сучасної України

Ковальов Олексій Леонтійович

КОВАЛЬО́В Олексій Леонтійович (10. 05. 1925, с-ще Бурлин, нині смт Зх.-Казахстан. обл., Казахстан – 07. 09. 1997, Київ) – військовик. Повний кавалер ордена Слави (1944, 1945, 1946). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. На фронті від 1942. Відзначився у боях побл. міст Магнушев у грудні 1944 і Костшин у березні 1945 (обидва – Польща) та під час штурму Берліна. Демобілізов. 1950. Відтоді проходив службу в Упр. пожеж. охорони. Закін. Львів. пожежно-тех. уч-ще (1964). Від 1988 – підполковник запасу. На будівлі пожеж. частини у Солом’ян. р-ні Києва, де К. служив 1952–81 (пройшов шлях від рядового рятівника до заст. нач.), встановлено мемор. дошку.

Статтю оновлено: 2013
Цитувати статтю
А. І. Шушківський . Ковальов Олексій Леонтійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9020 (дата звернення: 27.02.2021).