Ковальов Павло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальов Павло Іванович

КОВАЛЬО́В Павло Іванович (26. 12. 1889 (07. 01. 1890), Миколаїв – 16. 11. 1951, Париж) – піаніст, композитор, музичний критик, педагог. Навч. в Одес. муз. уч-щі (кл. фортепіано Ф. Лялевича). Удосконалював майстерність у вищих муз. закладах Львова, Кракова, Ляйпциґа (кл. теорії музики С. Креля, композиції – М. Реґера, фортепіано – Р. Тайхмюллера). Брав уроки гри на фортепіано у Т. Ґодовського та Ф. Лешетицького у Відні. 1907–10 – кор. «Русской музыкальной газеты» у Львові, Кракові, Ляйпцизі та Відні, 1913–14 – муз. критик г. «Южная мысль» (Одеса). Як піаніст дебютував 1910 в Одесі. Концертував у Відні. Під час 1-ї світ. війни інтернов. до Німеччини. 1918 повернувся до Одеси, де був дир., викл. Нар. консерваторії (1919–22). У 1922–25 – викл. Моск. консерваторії. 1925 виїхав до Японії. Від поч. 1930-х рр. – у Парижі: від 1935 – проф., від 1948 – дир. Рос. консерваторії. Співпрацював із рос. ж. «Возрождение». Автор опери «Аріана», Срун. квартету та низки фортепіан. творів.

Літ.: Тиркова-Вильямс А. Павел Ковалев: (Некролог) // Рус. мысль. Париж, 1951, 7 дек.

Н. В. Попович-Кузнецова

Стаття оновлена: 2013