Ковальова Олександра Прокопівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальова Олександра Прокопівна

КОВАЛЬО́ВА Олександра Прокопівна (28. 02. 1948, с. Бондареве Старобіл. р-ну, нині Луган. обл.) – поетеса, перекладачка, літературознавець. Чл. НСПУ (1983). Канд. філол. н. (1980). Закін. Харків. ун-т (1971). Учителювала; від 1988 – доц. каф. нім. філології Харків. пед. ун-ту. Авторка праць з теорії перекладу та літ. творчості. Очолювала Харків. культурол. т-во «Спадщина» (1988–94). Дебютувала 1973 добіркою віршів у ж. «Прапор». Осн. тематика творчості К. – істор. минуле України, передусім Слобожанщини, природа рідного краю. У її перекл. з нім. мови вийшли кн. «Знаки життя» (1996), «Лірика» (1998) П.-П. Віплінґера, «Листи Ромео» В. Заґорки (1998; усі – Харків), «Поміж літом і зимою» М. Шваба (Нюрнберґ, 1999). Уклала антології харків. і нюрнбер. поетів «Два міста» (2000), «Понад час і простір» (2006) та «Мости поезії» (2010; усі – Харків). Окремі твори К. перекладено нім., рос., білорус., молд., англ. мовами.

Тв.: Степові озера. 1980; Обрії. 1988; На два голоси. 1997 (співавт.); Осіння проща. 2006; Триблаженне дерево: Проза. 2008 (усі – Харків).

Літ.: Мисик В. О. Роздуми про світ // ЛУ. 1982, 6 трав.; Мироненко І. Так знизуються роси і слова // Березіль. 2007. № 3–4.

А. П. Стожук

Стаття оновлена: 2013