КОВА́ЛЬСЬКА Єлизавета Миколаївна (17(29). 07. 1851, побл. Харкова — 1943) — революційна діячка. Була позашлюб. дочкою поміщика й кріпачки, тому в різних документах зу­стрічаються й ін. роки народж. — 1849, 1850, 1852. Навч. у приват. пансіоні та жін. гімназії у Харкові, де створила гурток пере­дової молоді, до якого входили М. Ковалевський та ін. Захоплювалася ідеями утопіч. соціалізму М. Бакуніна, Ш. Фурʼє, К.-А. Сен-Сімона. Брала участь у діяльності гуртка С. Перовської у С.-Петербурзі, спів­працювала із народниц. організацією «Земля і воля», після її роз­колу 1879 при­єд­налася до організації «Чорний пере­діл». 1878–79 організовувала у Харкові гуртки самоосвіти для робітників і учнів. молоді. Навесні 1880 разом із М. Щедріним заснувала у Києві Пд.-рос. робітн. союз. У жовтні того ж року заарешт., у травні 1881 засудж. до без­строк. каторги. Ви­йшла заміж за ав­стрійця, 1903 вислана за кордон як іноз. під­дана. 1904 вступила до партії есерів, однак у тому ж році ви­йшла з неї. За звинуваче­н­ням у рев. діяльності 1907 заарешт. у Парижі, але через брак доказів незабаром звільнена. Після Лютн. революції 1917 повернулася до Росії: 1918–23 — науковий спів­робітник Петрогр. істор.-рев. архіву (нині С.-Петербург); згодом — спів­роб. редколегії ж. «Каторга и ссылка».