Ковальська Єлизавета Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальська Єлизавета Миколаївна

КОВА́ЛЬСЬКА Єлизавета Миколаївна (17(29). 07. 1851, побл. Харкова – 1943) – революційна діячка. Була позашлюб. дочкою поміщика й кріпачки, тому в різних документах зустрічаються й ін. роки народж. – 1849, 1850, 1852. Навч. у приват. пансіоні та жін. г-зії у Харкові, де створила гурток передової молоді, до якого входили М. Ковалевський та ін. Захоплювалася ідеями утопіч. соціалізму М. Бакуніна, Ш. Фур’є, К.-А. Сен-Сімона. Брала участь у діяльності гуртка С. Перовської у С.-Петербурзі, співпрацювала із народниц. орг-цією «Земля і воля», після її розколу 1879 приєдналася до орг-ції «Чорний переділ». 1878–79 організовувала у Харкові гуртки самоосвіти для робітників і учнів. молоді. Навесні 1880 разом із М. Щедріним заснувала у Києві Пд.-рос. робітн. союз. У жовтні того ж року заарешт., у травні 1881 засудж. до безстрок. каторги. Вийшла заміж за австрійця, 1903 вислана за кордон як іноз. піддана. 1904 вступила до партії есерів, однак у тому ж році вийшла з неї. За звинуваченням у рев. діяльності 1907 заарешт. у Парижі, але через брак доказів незабаром звільнена. Після Лютн. революції 1917 повернулася до Росії: 1918–23 – н. с. Петрогр. істор.-рев. архіву (нині С.-Петербург); згодом – співроб. редколегії ж. «Каторга и ссылка».

Літ.: Левандовский А. Е. Н. Ковальская. Москва, 1928.

С. К. Бондаренко

Стаття оновлена: 2013