Ковальський Василь Дем’янович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальський Василь Дем’янович

КОВА́ЛЬСЬКИЙ Василь Дем’янович (01(13). 01. 1826, м. Броди, нині Львів. обл. – 18. 03. 1911, Відень) – правознавець, громадсько-політичний діяч. Закін. Львів. греко-катол. семінарію (1850). Брав участь у Слов’ян. з’їзді (Прага, 1848) та Соборі руських учених (1849). Працював у мін-ві правосуддя (Відень) й був ред. україномов. «Вісника державних законів» (1850–58); від 1858 – суддя окруж. суду в Перемишлі (нині Польща); від 1867 – крайового, від 1872 – Вищого крайового судів у Львові; від 1880 – суддя Вищого суду; від 1883 – дійс. надвір. радник при Вищому і Касац. судах (найвища судова інстанція в Австро-Угорщині); від 1898 – президент Вищого сенату і Касац. суду (усі – Відень). Депутат Галиц. крайового сейму (1867–83), парламенту Австро-Угорщини (1873–97). Почес. (від 1851), дійс. (від 1860) чл., голова (1871–83) Ставропігій. ін-ту. Ініціатор створення (1871), заст. голови і співавтор статуту Руської ради; чл.-засн., заст. голови і співавтор статуту Галицько-Руської матиці й ін-ту «Нар. дім» (автор статуту й ініціатор буд-ва церкви при ньому). Правосуддя здійснював укр. мовою, за дорученням мін-ва правосуддя переклав торг. і кримінал. законодавство Австро-Угорщини укр. мовою. 1852 упорядкував першу велику за обсягом укр. читанку для серед. школи, переклав і написав низку підручників, зокрема з читання та математики. Започаткував вид. популяр. правн. книжок для народу. Особистий архів К. зберігається у ЛНБ.

Т. Г. Андрусяк

Стаття оновлена: 2013